Як не старалася Римська імперія придушити Християнську релігію ще в зародку на початку нашої ери – насьогодні Християнство – найпоширеніша у світі релігія: її сповідують близько 2,6 млрд осіб, що становить понад 1/3 людства. Скептики, які кажуть, що християнська релігія досить молода - не відають, певно, що ця релігія пішла від древньоіудейської - релігії євреїв в одного Живого Бога, який послав свого Сина для спасіння людства через Новий Заповіт. Ні одну релігію світу так не переслідували, старалися очернити. Ісус Христос – найпопулярніша Особа на Землі за тим показником, що Біблія - не лише перша друкована книга у світі, а й найпоширеніша та перекладена на різні мови світу. На християнську тематику у світі написано найбільше літературних та мистецьких творів, знято документальних та художніх фільмів, побудовано найбільше відомих шедеврів архітектури - храмів. Віряни жодної релігії не зазнали стільки переслідувань, ненависті та атак ворога, як це зафіксовано відносно людей, що сповідують Христа ( і навіть в новітній історії). Основна причина, - Христос – Світло Правди, від якого не сховається ніхто. Це є Правда і Життя людини, Шлях, як прийти до Істини. Звичайно, такий стан речей влаштовує і подобається не усім. Що і передбачив Ісус, коли ходив по Землі:

«Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить.» Вiд Iвана 15:18-19

Гоніння на християн у Римській імперії почалися з розп'яття Ісуса Христа та описаних в Новому Завіті гонінь від юдеїв, які тривали з різною інтенсивністю протягом трьох сторіч до 313 року, коли імператором Костянтином Великим був виданий Міланський едикт, за яким становище християн стало легальним. Християнська традиція, вперше зафіксована Лактанцієм в його трактаті «Про смерті переслідувачів», виділено 10 гонінь. Під час становлення християнської церкви – імператорами-язичниками, які і себе проголошували богами (чому б і ні, адже чим вони гірші за єгипетських фараонів) гладіаторські бої в Колізеї замінили на видовище, коли на християн нацьковували голодних левів, тигрів. Така картина мала вселяти страх в людей, викоренити Християнство і ще більше прихилити до язичництва та віри в чергового імператора.

Як відомо, ще в І столітті нашої ери римляни оголосили винищення усіх учнів-апостолів, які, до речі, усі загинули мученицькою смертю. Крім найулюбленішого учня Христа - Іоана, який Його не зрадив і був на Голгофі до кінця. Іван помер своєю смертю в глибокій старості, перед тим отримавши на острові Патмос Об’явлення (Откровение) від Ісуса Христа, яким і закінчується Новий Заповіт. Римляни вважали, якщо вони знищать апостолів, то і Християнство зникне.

Так Симон Петро, який тричі відрікся від Христа, після численних випробувань в Римі, він був розп’ятий догори ногами на перевернутому хресті. До речі, він сам попросив своїх карателів перевернути його вниз головою, бо вважав, що недостойний померти так само, як і Христос, через відречення Його, яке Петро зробив тричі.

Андрій – брат Петра – вирушив в Патри в західній Греції в 69 р. н.е., де римський проконсул Егіат вів з ним дискусії про релігію. Егіат намагався переконати Андрія відмовитися від християнства, щоб не довелося його катувати і стратити. Але коли це не спрацювало, очевидно, він вирішив надати Андрію повний набір жорстокого поводження. Андрія бичували, а потім прив’язали до хреста, але не прибили, щоб він довше страждав перед смертю. Андрій залишався живим протягом двох днів, впродовж яких він проповідував перехожим.

Яків, брат Івана: «А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити. І мечем він стяв Якова, брата Іванового». Варфоломій (Нафаниїл) - з нього здерли шкіру і відтяли голову. Одне джерело каже, що шкіру з нього «зняли ножами». Пилипа розіп’ято під час його служіння в Єгипті. У ті часи люди не були великими шанувальниками християнських місіонерів. Хому (він же Хома невірний) було заколото списом під час його служіння в Індії. Матвій – (збирач мита) став місіонером і був заарештований в Ефіопії. Саме там його було спалено на вогні або прибито до землі списами, а потім обезглавлено Матвія було «заколото в спину мечником (в Ефіопії), якого послав цар Гертакус, після того як Матвій засудив моральність царя». Яків ( не брат Івана) - «помер як мученик, і його тіло розпиляли на шматки в Єгипті». Юда (не оскаріотський) був у Вірменії, коли його було розіп’ято і простромлено стрілами приблизно через 45 років після смерті Христа. Симон Зилот ( не Симон Петро) - був місіонером в Африці, а потім в Англії, де його було розіп’ято близько 74 р. н.е. Юда Іскаріот (який зрадив Ісуса поцілунком) – Біблія чітко вказує нате, що він наклав на себе руки, бо для його вчинку прощення не було від самого Бога.( За християнським вченням – усі самогубці одразу йдуть в пекло).

Та от вже минає 2023 рік з часу приходу Божого сина на Землю, а Християнство за Словом Божим лише шириться – Це - коли "і буде проповідуване це Євангеліє Царства Божого по всьому світу, на свідчення всім народам; і тоді прийде кінець віку!" (Мт. 24, 14).

Традиція святкувати Різдво Христове 25 грудня в католиків та православних залишилася й досі. Однак роблять вони це за різними календарями. На Заході – за григоріанським, а, наприклад, в Росії, Грузії, Сербії та Україні за юліанським календарем.

Що ж розвело християн? Дуже давно Юлій Цезар запровадив календар, практично такий самий, як сучасний, – юліанський. Здавалося все ідеально, та календар виявився не зовсім точним. Насправді, Земля робить оберт навколо Сонця на близько 12 хвилин повільніше, ніж думали давні римляни. Календар почав зміщуватися. Різдво почало помалу наближатися до весни, а Пасха до літа! За півтори тисячі років юліанський календар відстав аж на цілих 10 днів. Папа Римський Григорій XIII і затіяв реформу юліанського календаря.

Папа Римський наказав деякі роки, які раніше були високосними, «вважати» невисокосними. Цим суттєво зменшив розходження до 26 секунд на рік. Щоб компенсувати відставання, він наказав навіть пропустити 10 днів. І у 1582 році одразу за 4 жовтня настало 15-е. Реформований календар назвали, звичайно, – григоріанським. Але не всі країни перейшли на новий календар. Зокрема, українські землі, які пізніше були в Російській імперії, жили за старим юліанським. Мотиви політичні: «Католик православному не брат», – вважали в імперії. Більшовики на чолі з Леніним не захотіли йти в ногу з капіталістами, - тому перейшли на Григоріанський календар. Але не церква, яка трималася традиції та не хотіла підтримувати комуністів. Склалася ситуація, що звичайні люди почали жити за новим стилем (григоріанським календарем), а церква продовжувала за старим (юліанським). За яким би календарем не святкувало людство Різдво - це найбільше свято, яке об'єднує людей в усіх континентах.

«І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» 

До цього часу точаться дискусії серед вчених стосовно Різдвяної зірки. Та більшість з них сходиться в тому, що це було якесь неймовірне і рідкісне явище, бо про це описується не лише в Біблії, а воно зафіксоване в різних куточках світу. Також вчені переконані, що волхви, які її побачили та принесли дари новонародженому Царю - прийшли з Вавилону. Професор Девід Хьюз, астроном з Університету Шеффілда, вперше опублікував огляд теорій, які пояснюють виникнення "зірки волхвів", ще в 1970-і роки. "Будь-яке незвичайне явище, яке відбувалося на небосхилі, сприймалося як знамення. Тому Вифлиємська зірка повинна була бути одночасно і дуже рідкісним, і візуально вражаючим явищем. Як говорить Хьюз, вона повинна була послати волхвам дуже чіткий сигнал, який не викликає сумнівів у трактуванні". Все це привело астронома до висновку, що Вифлиємська зірка, ймовірно, взагалі не була зіркою, і що це, швидше за все, було чимось більшим, ніж одномоментна астрономічна подія. "Якщо ви прочитаєте Біблію уважно, то виявите, що волхви побачили щось, перебуваючи у своїй країні, ймовірно, у Вавилоні, - говорить професор Хьюз. - Вони вирушили в Єрусалим, де провели бесіду з царем Іродом".

Найкращим поясненням цього, за словами Хьюза, є так зване потрійне з'єднання планет - коли Юпітер і Сатурн шикуються в одну лінію з Землею. Причому це повинно було статися тричі протягом короткого відрізка часу. "Таке відбувається, коли на одній прямій розташовуються Сонце, Земля, Юпітер і Сатурн", - пояснює Хьюз. На думку ряду дослідників, серія з трьох таких "парадів планет", що відбулася протягом одного року, добре стикується з євангельською розповіддю про Різдво й поклоніння волхвів. Тім О'Брайан, помічник директора обсерваторії "Джодрелл Бенк" в графстві Чешир, говорить, що це повинно було бути дуже захоплюючим видовищем. "Неймовірно, наскільки сильно звертає на себе увагу, коли два досить яскравих об'єкти сходяться разом на небі", - говорить він. "Після того як планети шикуються в ряд на своїх орбітах, Земля починає ніби "обганяти" їх, через що здається, ніби Юпітер і Сатурн змінюють напрямок свого руху в нічному небі", - пояснює О'Брайан. За його словами, люди в ті часи надавали величезне значення руху планет. Ще більшої значущості цьому явищу додавав той факт, що злиття планет, ймовірно, мало місце в сузір'ї Риб - тобто в одному зі знаків Зодіаку. "З'єднання планет, подібне цьому, відбувається лише раз за приблизно 900 років, - підкреслює О'Брайан. - Так що для астрономів Вавилону 2000 років тому це повинно було послужити сигналом до чогось надзвичайно важливого". 

За якими календарями святкують Різдво у світі?

Не правильно говорити, що це лише католицьке Різдво, адже 25 грудня святкують це свято Канада, Північна і Південна Америка, країни Західної Європи, Прибалтики, Протестантські церкви пострадянських країн, Білорусь, більшість країн Африки та Австралія. Відомий твір англійського класичного письменника Чарльза Діккенса "Різдвяна  історія", що вийшла друком у 1843 році - чітко вказує, коли цивілізований світ святкував Різдво: 25 грудня. 

На сьогодні за юліанським календарем продовжують користуватися Російська, Грузинська, Сербська, Єрусалимська православні церкви, а також Православна церква України (ПЦУ) та Українська греко-католицька церква (УГКЦ).    Митрополит Київський і всієї України Епіфаній ще у 2019 році заявив, що українці можуть святкувати Різдво за григоріанським календарем, якщо вони цього хочуть. На західній Україні до приходу радянської влади Різдво також відзначали 25 грудня. Закон про загальне святкування свята Різдва Христового містився у кодексах імператора Теодосія з 438 року і імператора Юстиніана. Проте у Римі почали відзначати у цей день Різдво значно раніше. Існують дані про те, що вперше 221 р. Секст Юлій Африкан відносив день народження Христа на 25 грудня. Визначення цієї дати було зроблено, мабуть, на тій підставі, що сотворіння світу, як згадано, починали з 25 березня, і на цей же день припадало Благовіщення, а 9 місяців пізніше мало бути й Різдво. Існують дані, що Різдво святкували окремо 25 грудня в Римі вже 353 року, бо з промови Папи Римського Ліберія 352 р. легко зробити висновок, що того року Різдво святкувалося разом із Богоявленням, а в так званому Хронографі Філокалюса з 354 року поміж християнськими святами числиться вже й Різдво 25 грудня. У Католицькій церкві Різдво має найвищий статус торжества. В Єрусалимі натомість Різдво святкували разом із Богоявленням аж до 634 року. Службу на свято Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріарх Герман, Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріарх Анатолій. Слід зазначити, що стосовно святкування Богоявлення та Різдва між Сходом і Заходом довго не було згоди. Навіть наприкінці IV століття, коли ці два свята вже святкувала вся християнська Церква, зміст, що вкладався в ті свята, був і, до певної міри, залишився різний — на Заході 25 грудня святкували тільки день народження Христа, на Сході додавали до нього згадку про прихід волхвів і присвячували Народженню Христа нічну службу, а поклонінню волхвів день. Друге розходження виникло щодо свята Богоявлення: у латинян головна точка цього свята — прихід волхвів чи царів — у греків цей момент зовсім тоді не існував. Греки згадують тоді хрещення Христа в Йордані, а в латинській Церкві цей факт ледве згадується. Нарешті, грецьке Богоявлення цілковито поминає чудо в Каннах, що в латинян припадає теж на цей день. 

Сьогодні багато чуємо єресі навкруги про віру у своїх національних богів чи богів власного роду. Це, звісно, ніщо інше, як язичництво, замасковане під нові ідеї та лозунги. Доріг і єресі багато навкруги, та і сьогодні Різдво – це особливе родинне свято. Адже Наш Бог і Спаситель забажав покласти себе, як мале Дитя, в руки сім’ї: чоловіка і жінки, Йосифа та Пречистої Діви Марії. Показати сім'ю – інститутом Творця на Землі.

Різдво – це святкова хвилина, коли людина відчуває трепет невимовної Божої близькості та уваги до себе, коли небо і земля, ангели й люди, небесні світила та земні звірята збираються в єдину родину довкола вифлиємських ясел, в яких спочиває новонароджений Цар і Бог, Творець Неба і Землі, Альфа і Омега, Початок і Кінець віків, та радісно співають: «Славімо Його!»