Каже інтерн-травматолог В'ячеслав Коток з Рівненщини.
У наш час війни професія хірурга та травматолога – одна з найекстремальніших у лікарні імені О. Мечникова під проводом генерального директора Сергія Риженка.
Адже, якщо до війни тут переважали планові операції, то зараз планові замінили позапланові, екстренні, де рішення потрібно приймати миттєво. Отак щодня, а інколи і цілодобово в операційній лікарні йде боротьба хірургів спільно з травматологами за життя не лише військових, а й цивільних.
За життя наших воїнів лікарі-травматологи приймального відділення на чолі з травматологом Кирилом Супруненкомборються щодня
Від першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну пункт травматології приймального відділення лікарні імені Мечникова у Дніпрі працює в надзвичайному режимі. Даний заклад вже десять років приймає поранених з війни, а найперше вони проходять через приймальне відділення лікарні. Бригада лікарів у складі заступників медичного директора Олександра Толубаєва та Сергія Тимчука, завідувача центру травматології – Валерія Томіліна спільно з хірургами Ярославом Медведиком та Наталії Чубенко оперують чергового цивільного ,пораненого при обстрілі росіян.
Лікарі не мають права на некомпетентність і не мають права на помилку. Ця професія, як ніяка інша, пов’язана з людським життям і смертю. Інколи операція триває кілька годин, але для команди важливі не години, а результат, бо лікарі не просто працюють, а борються за життя…Поранені військові в свідомості є рідкістю для цього відділення лікарні. 90 відсотків пацієнтів, які прибувають сюди, це тяжко поранені військові, що пройшли через стабілізаційний пункт поблизу фронту. Щодня одна за одною заїжджають каталки з пораненими й за кілька хвилин у приміщенні стає тісно. Довкола кожного пацієнта швидко скупчуються лікарі. Їх викликають з різних відділень. Антисептик, маски, рукавички — і медики стають до роботи. Щодня відділення приймає пацієнтів, яким одразу проводяться різного виду операції.
На жаль, сьогодні в світі знають про Україну, як про державу в центрі Європи, де щодня проливається кров наших захисників. Де цвіт нашої нації поклав голови за незалежність і свободу, як державу, герої якої ось вже 750 день відстоюють право називатися українцями, а з ними пліч-о-пліч і медики лікарні Мечникова ведуть Другий фронт борючись за життя наших захисників і цивільних. Аби приймати поранених цілодобово, лікарі змушені лишатися у закладі по кілька днів, адже зазвичай саме ввечері та вночі найчастіше привозять поранених з фронту.
Інтерн В’ячеслав каже, що найбільше радує, коли воїни йдуть з лікарні своїми ногами, адже це можливо далеко не для усіх.
Саме нинішньому поколінню інтернів довелося працювати в умовах кривавої війни, яка спіткала нашу країну і вони сьогодні також роблять свій внесок у допомогу подолання її наслідків: лікування поранених, допомагають досвідченим лікарям та переймають їх безцінний досвід.
Найважче - бачити всі ці травми. Дуже багато ампутацій, дуже багато молодих хлопців, які стають інвалідами у цій страшній війні.
Моліться за мир в Україні, молитвою підтримуйте руки лікарів, які невтомно борються за життя наших захисників та пересічних українців.
