* * *
У віршах я оспівував Ікву –
Грайливу тиху річку на Волині.
Городи біля неї, спіють дині.
Я вправно біля берега пливу.
Зіперся на опори дужий міст,
Чорніє десь на обрії діброва.
З-за хмар видніє крайка волошкова,
І з церкви лине тихй благовіст.
Брунатні глеки на старім тину,
Під ряскою — глибини таємничі.
В дитинстві, мабуть, двічі або тричі,
Я замалим у них не потонув.
Юрій ЗАГОРСЬКИЙ,
Рівне.
***
САМОТА
Віднайду я сквер нічний,
Подумки, як птах, прилину.
Буду сам собі — нічий:
Капелюх на лаву кину.
І під шелест тихих трав,
Втомлений присяду знову,
Тут з тобою я стрічав
Свято першої любові.
Та спливло немало літ.
І збентежено-тривожних,
Мовчки я прошу, щоб ти
Не приходила сьогодні...
Ну, а завтра, музо-лань,
Ти мені натхненням стань.
Віктор ХОЖАЙ,
Рівне.
* * *
І сьогодні зустрів тебе в снах
Не таку, як бува, стрічаю.
Сум розвіявсь. А радість в очах
Обізвалась крізь погляд:”Кохаю”.
Я сьогодні був просто у сні,
Що з буденності свята чекає
Пробудивсь — і знов у вікні
Тінь до серця мого промовляє.
Віктор СТЕПАНЮК,
с.Дубляни Демидівський район.
* * *
Твій погляд...
Перехоплю твій погляд і на людях:
Нехай на мить, коротку мить
Нечутно музика звучить,
Бентежна, жадана, у грудях.
О добре, що ти є, відрада, не омана,
Не марево розпечених пустель.
Писати б з тебе сонячну пастель –
Рукою Гойї, Тіціана...
А тут слова.
Не дорівнятись ними,
Хоч і скатуй себе, спали.
О, дивна жінко, відколи,
Якими тут, у нас, шляхами?
Чия ти, згубо, потаємна муко,
фантазіє, незбагнена снаго,
Чого явилась ти? Чого?
Олександр КОСТЮК,
с.Карпилівка Рівненський район.
* * *
ТРАВНЕВІ ГРОМИ
Забарилися перші громи травневі...
Древні села, пробуджені півнями,
Зустрічають проміння тремтяче в небі,
Мудре сонце з ласкавими віями.
Зачарувавши довкола весь простір сонний,
Вибіг кінь металевий, зі збруєю.
А вгорі — сам творець польових симфоній,
Ноти сипле — натхненням вибрунює...
Й мимоволі, як пісня усього світу,
Сама юність простує з веснами,
Йде садами. Йде кучугурами цвіту,
Щастя сіє руками чудесними.
Василь ЛЯЩУК,
Рівне.