Чотириногий друг – чи ворог? або Кілька епізодів маленької смерті

…Його господар помер півроку тому. І настали часи туги і безвиході. Хатину продали якимось людям з модною собакою породи, яка не буває бездомною. Її вивела людина для гордості та краси. А він простий, і йому треба шукати, вперше за довге життя самому шукати їжі. Він чесно намагався сидіти на ланцюгу у жінки, яка дала йому притулок, але ночами несамовита туга проривалась виттям, що не можна було стримати. Його відв’язали, і він пішов, щоб заплатити останню ціну за свою свободу.
…Вона дуже любила свою господиню. Адже їй дозволяли спати вдома, на своєму власному коврику. Для багатьох це нездійсненна розкіш. Жити вдома. Їсти, коли схочеш. Вона виглянула на подвір’я, коли під’їжджала чорна машина, не звернувши уваги на застереження, лише на хвилинку, лише…
…Йому було так добре починати життя біля теплої великої мами, веселих маленьких сестричок. Вдень їх пригрівало сонечко, а ввечері надійно ховали двері старого хліва. І не знали вони, що в світі існують небезпеки, голод, дядьки у спецодязі… Але настав час, і господар вивіз їх і вкинув у світ гіркої собачої долі. Він раптом опинився зовсім сам, і так довго ходив шукати свою добру людину… Йому мало би пощастити, обов’язково.
…Їх відправили у світ, де вже ніколи не буває боляче. Де не мучить голод. Не лякає зима. Вимкнули світло і останню думку, таку здивовану: “За що?”
P.S. Почалось відстрілювання собак. Щорічна жахлива процедура. Без повідомлення. Ми не доросли до європейських звіринців для бездомних тварин, де їх лікують, стерилізують, підшуковують їм господарів. У нас так багато проблем, щоб думати ще й про це. У нас стільки практичних обґрунтувань та виправдань і так мало грошей та часу. І тільки сльози старенької жінки, у якої застрелили єдиного друга, маленьку розраду, незважаючи на нашийник, білий день та людей навколо, які спостерігали за цією картиною, сльози, які висушить час та співчуття випадкової перехожої – чому їх так важко забути?