Історія, яка сталася в Чернігові в липні цього року, вражає не тільки своєю неординарністю, але і мотивом, задля якого її планували. „Нічого не зрозуміло...”, - скаже читач.
А сталося от що - задля отримання матеріальних благ у матері викрали маля, якому не було і півроку. В чому ж зиск? Дитину ростити важко, це тільки клопоти, а не прибуток. Таке питання постало б перед кожним добропорядним громадянином. Але ж шахрай, він на те і шахрай, що думає не як пересічний громадянин. Іноді шпарини в законодавстві, знання психології та звичайна спритність роблять із людини висококласного знавця шахрайської справи, тим більше, якщо це - „досвідчена”, в певному сенсі, жінка.
Те, з чим довелося мати справу місцевим оперативникам цього літа — справді рідкість, навіть для „оперів”, які багато чого бачили. 12 липня до міліції зателефонувала вкрай знервована жінка, яка повідомила, що родичі її померлого чоловіка викрали дитину, якій не виповнилося і півроку. Ситуація була не з простих. В той же день стало відомо, що дитина зникла ще 10 діб до того, але мати проводила з викрадачами безплідні переговори. На слушне запитання правоохоронців, що її спонукало до таких незрозумілих дій, заплакана жінка пояснила, що забрали малюка далекі родичі її чоловіка. Вона хотіла знайти з ними спільну мову, сім’я все ж таки, але коли будь-який зв’язок перервався - надія зникла. Порятунок був тільки один - телефонувати „02”.
Почалися пошуки, які потроху прояснювали як обставини, так і можливі мотиви незрозумілого на перший погляд вчинку.
Не так давно сім’я відставного військового зі своєю дочкою вирішила переїхати з Росії на батьківщину до Чернігова, щоб на стабільному місті провести решту подружнього життя. Згодом, на початку 2008 року, в них народилася ще одна дитина - дівчинка. Але сталося горе - чоловік, якому не було і сорока років - раптово помер. Мати залишилася з двома дітьми на руках. Слава Богу, старша донечка допомагала як по-господарству, так і у догляді за сестричкою.
Одного вихідного дня старша дитина, як завжди, прогулювалася зі своєю сестричкою везучи її в колясці. Раптом до неї підійшли дві жінки - родички з татового боку, і всіма способами: вмовляннями та переконаннями, почали домагатися забрати дитину, ніби-то для прогулянки. Що тут було робити тендітній 9-річній дитині? Звичайно ж, вона віддала коляску, але тон родичів, яким вони з нею розмовляли, дуже налякав і вона миттю кинулася до мами розповісти про те, що сталося. Жінка тут же взялася за телефон, але раз за разом, день за днем чула одне й те ж саме - віддамо згодом. І тільки коли викрадачі перестали відповідати на дзвінки і зовсім зникли зі свого помешкання, і бідолашна мати наважилася набрати „02”.
Виявилося, що на маля померлого військовослужбовця за Законом повинна виплачуватися гідна матеріальна допомога. Нечисті на руку родичі чоловіка, які в свій час вже конфліктували із законом, винайшли незвичайний спосіб отримати стабільний, гарантований законом прибуток. Спочатку 52-річна родичка розпочала кампанію по поливанню брудом своєї невістки, ніби та п’є, гуляє, погано доглядає за дитиною і взагалі не гідна бути матір’ю. Згодом, замість допомоги, горе-родичка почала скаржитись у різні інстанції.
План був простий, але по-злочинному геніальний:
1.Довести материнську неспроможність справжньої матері.
2. Вистеживши влучний момент, забрати дитину собі,.
3. Заховати маля.
4. По можливості, оформити опікунство.
5. Розсилати в різні доброчинні організації листи із закликом допомогти бідній дитині, яка невиліковно хвора і нібито їй терміново потрібна дорога операція.
Насправді ж дівчинка була цілком здорова, що потім і засвідчили записи лікарів у медичній картці.
Спритній „благодійниці” внаслідок таких махінацій вдалося таки отримати певну суму від чуйних благодійників. Та й переховувалася вона доволі професійно. Залучила на свій бік знайому бабусю, яка погодилась дати притулок в своєму помешканні шахрайці з дитиною.
Встановити місце знаходження викрадачів було непросто. Дитину на прогулянку вони майже не виносили, і сама господарка квартири стала рідше з’являтися у дворі. Тому оперативники кримінальної міліції у справах дітей крок за кроком відпрацьовували всіх знайомих викрадачки. Допомагав їм у цьому навіть настоятель Храму Михайла і Федора, який час від часу відвідувала літня жінка.
Ніхто зі знайомих чи родичів не мав жодних припущень з приводу ймовірної адреси перебування немовляти. Але все-таки двотижневі пошуки дали свої результати. Дитина повернулася до матері і знайшла таки справжню любов та спокій.
Спритну викрадачку тепер офіційно звинувачено у скоєнні злочину, передбаченого статтею 146 кримінального кодексу України, тобто у викраденні дитини ( частина 2 цієї статті). Їй “світить” до п’яти років реального перебування за гратами. Кінцеву крапку в цій історії поставить суд.
