СЛАВА ПАНА РОСТИСЛАВА

Наші студентські стежини із 1977 по 1978 рік не перетиналися у стінах Луцького педагогічного інституту їм. Лесі Українки. Щоправда, я уже торував шлях до диплома вчителя на четвертому курсі філологічного факультету, а Ростислав Вращук занурювався у вир студентського братства на підготовчому відділенні факультету фізичного виховання. Втім, ми тоді так і не познайомилися. Ця подія вперше сталася через два десятиліття в Острожці.
Ростислав — уродженець голубоокої Горохівщини на Волині. Змалку тягнувся до спорту. У сьомому класі добирався на тренування до Горохівського сільськогосподарського технікуму за 10 кілометрів від рідної домівки. Хотів бути сильним, тож займався гирьовим спортом. А ще вабила морська романтика.
Та замість „мореходки” опинився у Луцькому технічному училищі №6, де за три роки наполегливих занять боротьбою дзюдо став кандидатом у майстри спорту. А після цього у його життєвому і спортивному доробку змінювалися міста, місця роботи, але боротьба залишалася єдиною пристрастю, на яку життєві зміни жодним чином не впливали.
У 1978 році третьокурсник Луцького педінституту на змаганнях у Кременчузі виконав норматив майстра спорту. Після цього спортивні нагороді висівалися, як із рогу достатку. До того ж, Ростислав ставав призером міжнародних турнірів.
Згодом у молодого майстра спорту з’явилася сім’я: дружина і двоє діток. Уже треба було перейматися не тільки перемогами на татамі, а й сімейними клопотами. І молодий та дужий борець влаштувався на роботу у Торчинське профтехучилище. За 6 років тренерської діяльності його вихованець Віталій Бондаренко став чемпіоном України, Володя Шинкарук посів третє місце на міжнародному турнірі в Тарту. До речі, на турнірі двома складами виступала команда ЦСКА із Москви, і не здобула жодного призового місця. За „торчинський період” Ростислав Васильович виховав 12! кандидатів у майстри спорту з боротьби дзюдо, тобто щороку з його тренерського благословіння у спортивний вирій вирушали по два кандидати у майстри спорту.
Згодом Ростислав Вращук тренував команду із вадам зору „Інваспорт” у Луцьку. Волиняни стабільно посідали друге місце в командному заліку на чемпіонатах України, а вихованець клубу Анатолій Гречко був п’ятим на чемпіонаті світу, шостим на чемпіонаті Європи. До речі, на чемпіонаті світу Анатолій за 30 секунд здобув „чисту” перемогу над японцем. Нині Анатолій Гречко — майстер спорту міжнародного класу з армрестлінгу, і у цьому виді спорту навіть став чемпіоном Європи.
У 1990 році Вращуки прибули до Острожця, а з 2003 року Ростислав Васильович знову взявся за тренерське ремесло — почав займатися із місцевою молоддю. Добрий почин підтримали місцевий підприємець Віктор Турок, млинівчанин Віталій Цимбалюк. Придбали паралонові мати — і пішло, поїхало... Вагому підтримку надав сільський голова Олег Пархомей. До речі, саме з його ініціативи у сільському спортклубі „Горизонт” відкрили секцію дзюдо. Причому, із задоволенням тренування відвідують близько трьох десятків місцевих юнаків і дівчат. Ну. а результати не забарилися. Скажімо, Дмитро Фурдись був чемпіоном Рівненщини, Олександр Воробей, Дарик Оліскевич — призерами чемпіонату Волинської області. Острожецькі дзюдоїстки стали призерами республіканського турніру селі Зоря Рівненського району на приз Володимира Плютинського. А ось Віктор Турок та Іван Левчук стали призерами міжнародного турніру в Луцьку, де крім вітчизняних борців виступали спортсмени із Росії, Білорусі, Польщі.
Одне слово, результати острожецьких борців показують, що хоча тренувальний процес відбувається не у спеціалізованих „крутих” залах, але наповнений глибоким духовним змістом, у якому закладене прагнення юні бути сильними, спритними, сміливими. І це похвально, бо пан Ростислав виховує не просто бездумних борців, а високоморальних громадян. Щоправда, не завжди є змога брати участь у змаганнях, а раз-два в рік возити дітей на спортивні турніри — замало. Для вдосконалення майстерності бажано було б хоча раз у місяць „обкатувати” хлопців і дівчат у змаганнях. Втім, пан Ростислав на долю не нарікає. Його підтримують батьки вихованців, сільський голова, облрада ФСТ „Колос” та інші люди та керівники, небайдужі до спорту і долі сільської молоді. А сил, тренерського завзяття в острожецького відчайдуха вистачить. Хтозна: може хтось із його вихованців уже взяв курс на Олімпіаду в Пекіні у 2012 році. Хтозна...

Віталій ТАРАСЮК,
Млинів.