Рівне:

Створення та просування сайтів

Нашого цвіту – по всьому світу. Купається в чотирьох морях, а сумує за Корчиком

Головна 18-гру, 2008, 10:299 prov 1 598
Нашого цвіту – по всьому світу. Купається в чотирьох морях, а сумує за Корчиком


Оселя колишнього райвійськкома Володимира Шевченка — неподалік нашої багатоповерхівки. Глава сім’ї – відома особистість серед корчан: його навіть після відставки мешканці Весняного кілька разів підряд обирали депутатом районної ради, полковник очолює районну організацію ветеранів. Дружина, пані Людмила, довгий час трудилась економістом у вузлі зв’язку, була головою профспілкової організації установи. Та й дочка Наталія зростала на наших очах – закінчила з медаллю середню школу, частенько забігала в наш двір до ровесниць, серед яких користувалась популярністю.
Вітер нерозумної перебудови вніс суттєві зміни і в усталене життя сім’ї військового комісара. Першою на постійне проживання до Ізраїлю виїхала бабуся Ліза, потім туди подалася й дружина. Коли Наталя отримала атестат зрілості, то успішно закінчила курси англійської мови у відомій школі „Єшко” і вирішила приєднатись до „жіночої” половини родини. Взявши участь у програмі „Села”, подолала тестові випробування, виявила непогані знання звичаїв і традицій Ізраїлю. Не було зауважень і в аналітика-психолога, який перевіряв, чи зможе юнка жити самостійно. Отак у 19 літ і опинилась у Назареті, а мама її там працювала касиром у магазині.
Перший термін перебування на Землі Обітованій склав 10 місяців. Не за літами серйозна, землячка вирішила „налягти” на іврит, тому записалась на десятимісячні курси. І відразу відчула недоброзичливе ставлення аборигенів до алімів-переселенців. Із шести мільйонів мешканців країни майже п’ять мільйонів припадає на євреїв, зате кожен п’ятий – виходець із колишнього СРСР. А є ще мусульмани, латиноамериканці, африканці. Алімів охоче беруть на роботу — іудеї низькооплачувану роботу виконувати не хочуть, бо краще отримуватимуть допомогу по безробіттю. А от прагнення алімів знайти „своє місце” у тамтешньому суспільстві не дуже схвалюють. Потрібно добре постаратись, аби довести оточуючим, що ти чогось вартий.
Черговою сходинкою стало працевлаштування. Цікава, якщо не сказати парадоксальна, ситуація на тамтешньому ринку праці. Шість десятиліть тому виникла держава Ізраїль, і всі ці роки вона воює з арабами за палестинські території. Тут через багаторічний конфлікт між іудеями та мусульманами потребують багато робочих рук. Але не подумайте, що роботодавці з розпростертими обіймами зустрічають прибулих на постійне місце проживання. Треба набути певної кваліфікації, проявити лояльність, сумлінність, пройти конкурентний відбір. Тому на перших порах для більшості прибулих „світить” тимчасова робота. От і Наталка Шевченко трохи попрацювала на кондитерській фабриці „Чиліб’є”, де перед святом Песах завжди збільшують випуск солодкої продукції, потім була офіціанткою в їдальні готелю „Ренесанс”, робота подобалась, плата влаштовувала (за зміну отримувала 270 шекелів. Тобто близько 60 доларів). Але і тут не затрималась надовго, довелося перебиватись іншими випадковими підробітками. Влаштувалась на хлібозавод. Там були всі „колишні”: грузини, узбеки, білоруси, росіяни, та найбільше — українців. Ніби й гарно зустріли на підприємстві, але невдовзі переконалась, що добровільно стала рабом. Працювала біля машини, що ріже та упаковує хліб. Оплата диференційована: перші вісім годин – 100 відсотків тарифу, 10 годин – 125%, а 11-12 годин – 150%. Нічна зміна оплачується за подвійним тарифом. Обідня перерва – тридцять хвилин (не оплачується). Дозволялось взяти додому три хлібини. А тепер про „мінуси”. Діяти потрібно швидко та вправно: машина ріже за хвилину 61 буханець, їх потрібно встигнути зловити й укласти в лотки. Біля машини зайнято двоє людей, відійти не можна ні на мить. Працювали на тиждень 6 днів, у суботу мали вихідний.
Тут випікають хліб лише пшеничний, вищого гатунку, до 12 сортів (плюс 18 сортів булок). Зберігається виріб якісним тиждень. Вага хлібини — 1,5 кілограма, вартість — 27 шекелів. Залежно від ваги може коштувати від 2,5 до 5 шекелів. До речі, можуть випускати й чорний хліб: у пшеничне тісто додають відповідний барвник.
Придивилась Наталя до оточення: чорноробочими на заводі були переважно вчорашні радянські інтелігенти, зокрема лікарі, вчителі, бібліотекарі, інженери. Більше чотирьох місяців дівчина на підприємстві не витримала. Добре, що стала на консульський облік, що дає право упродовж 10 літ без візи їздити в Україну. Ото кілька разів уже скористалась цим правом.
Привезла у Корець грудочку землі з Назарету. Власне, вона не схожа на землю, до якої ми звикли – коричнева, аж червонувата, більше нагадує товчену цеглу, розсипається. Але то земля з місць, де іудейська історія формувалась у продовж 35 століть, де кожен камінець – це духовна історія людства, де кожен клаптик території дихає спокоєм і не має спокою. А ще дві тисячі років тому у цих місцях ходив Син Божий, вони дихають теплом і Господнім благословінням. Місця завдяки турботі Всевишнього стали благодатними і в Віфлеємі, і в Єрусалимі, і в Віфанії: щедро виколисують виноградні грона, плоди апельсинів, лимонів, хурми, поять життєдатним соком полуниць.
Зустрічаючись із друзями на малій батьківщині, юнка з захопленням розповідає про побачене за п’ять років. Ізраїльтяни кажуть, що Хайфа працює, Єрусалим молиться, а Тель-Авів відпочиває. Ото в Єрусалимі (його ще звуть святим містом, містом Миру, Золотим та Білим містом) зійшлись на невеликій території історії трьох віровчень: християнство (його символізує Храм Господній), іслам (являє мечеть Омара) та іудаїзм (уособлений загальновідомою Стіною Плачу). Незабутні враження залишаються від відвідування Свято-Троїцьцкого храму, де побували президенти усіх християнських країн, де виставлена знаменита плащаниця. Це тут раз у рік можна стати свідком великого дива благодатного пасхального вогню, що спалахує у Капличці Храму Господнього Гробу від енергії сонця. Запалені від нього свічки, як й інші речі, що кладуть на плиту, на зірку в Віфлеємському храмі, вважаються не лише освяченими, але й помічними. А ще Голгофа: біля підніжжя, де стояв хрест, на якому розіп’яли Ісуса, побачите двотисячолітнє заглиблення, до якого прагнуть доторкнутись усі православні віряни.
На Землі Обітованній є що подивитись, є чим подивуватись. Лише три відсотки населення зайнято в сільському господарстві, а країна – один із постачальників до Європи, Північної Америки, Азії цитрусових, солодкого перцю і троянд. Всі поля тут вкриті пластиковими трубками (крапельне зрошення рослин). У рукотворних лісах та парках кожне дерево, кожна квітка живиться вологою, що подається по штучних водогонах. Половину території країни займають пустелі, 330 днів у році — безхмарні. Отже, проблема №1 – вода. Основні запаси її надходять із озера Кенерет та Мертвого моря. До речі, море — найсолоніше в світі (на літр води припадає 320 грамів солі та мінералів), бальнеологічні курорти на його узбережжі мають славу найкращих на землі. Спека в 35-37 градусів призводить до смертельних випадків (над водою навіть птахи не літають). А в теплій лікувальній царині можна лежати, немов на матраці надувному й читати.
За якісь півстоліття ізраїльтяни набули звання експортерів високих наукових технологій (електроніка, комп’ютерна техніка), вийшли на передові світові позиції в паломництві й туризмі, обробці діамантів.
Із захопленням Наталя розповідає про Назарет, де побачите криницю зі свяченою водою. Сюди Марія та Йосиф приходили по воду. За переказом Архангел Гавриїл представ перед Марією і повідомив їй величне накреслення, що ждало дружину столяра. Можна побувати біля замурованих воріт у Єрусалимі, через які, згідно з переказами, Христос входив до міста як цар миру на ослиці. Кажуть, що через них знову увійде Спаситель після другого пришестя. Храм Благовіщення – місце паломництва жінок, які мріють пізнати радість материнства. Музей діаспори. Водоспад Ейн-Геді. Все вражає. Бо хіба можна забути величні торжества під час проведення Іудейського Великодня (Песаха)? А ще колишня корчанка, приміром, хотіла б побувати на конкурсі краси, де монахи вибирають... білу ослицю, ретельно потім доглядають тварину до наступного конкурсу (ніхто ж бо не відає дати другого пришестя Сина Божого на грішну землю). Цікаво також поспілкуватись із мистецькою богемою (художники, модельєри, ювеліри зі світовим іменем), яка облаштувалась у Яффі — найдавнішому порту країни, що згадується ще в Старому Заповіті і „влився” в Тель-Авів. Ніби тут Ной будував свій ковчег, а герой Персей врятував прекрасну Андромеду від морської потвори. Тут вулиці носять імена знаків Зодіаку. Якщо побуваєте на „своїй” і загадаєте бажання, то воно обов’язково збудеться.
Маючи подвійне громадянство, панянка сподівалась на вагомішу підтримку місцевих властей. Стала студенткою престижного Соломонового університету, вивчає історію Ізраїлю. Чесно відслужила два роки в армії, кілька разів проходила перепідготовку в рядах Збройних Сил. Удосконалює знання івриту. На врученому їй паспорті є багатообіцяючі слова: „Я пишаюсь тим, що є громадянином Ізраїлю”. Та не дуже будеш пишатись, коли не маєш постійної роботи (професію ніяку не здобула). Скажімо, прибиральницею в ресторані можна влаштуватись, але вимоги до якості прибирання й чистоти дуже суворі. Так, у туалеті кожні 15 хвилин начальник зміни перевіряє санітарний стан і робить відповідний запис в журналі. І не раз „відкушують” добрий шмат від платні. Адаптуватись до таких умов життя, коли розумієш свою непевність у повсякденні, ой як не легко. Щомісячна допомога („корзина”) — всього 650 шекелів, а за квартиру треба викласти 450, одноразова послуга в консульстві обходиться в 25 доларів, аби отримати квиток для поїздки на батьківщину, слід заплатити 700 шекелів. Відчутно по гаманцю б’ють високі ціни за побутові послуги. Добре, що мама в критичні моменти дещо підсобляє.
Купається Наталка в чотирьох морях: Середземному, Галілейському, Червоному та Мертвому. Та дала зрозуміти кинута нею фраза, що сумує за тихоплинним Корчиком, серцем лине до отчого дому. В останньому листі, надісланому влітку батькові, повідомляє про Багатий сезон фруктів, про те, що із України знову чимало туристів туди приїхало, але із 1,5 тисячі емігрантів багато повертається додому. А що ж наша героїня? Володіючи чотирма мовами, маючи певну підтримку в особі матері, настирливість і мету, сподівається знайти власне місце в благословенній (та не для всіх) заморській стороні.
Василь ЯНОШІ,
Корець.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору