Ревнивого Яшку з’їли

Повертаючись із контори, стрів зграйку хлопчаків, які хоробро долали здоровенні калюжі в кінці Запорізької вулиці. Жартома в них поцікавився: — Спішите отримати довідки на субсидію? Виявляється, хочуть подивитися на сарн, що живуть у газовому господарстві. Попрямував за хлопчиками. Першим до нас, перемахнувши через невисоку огорожу, підбіг козлик. Наставив голову, аби почухати поміж ріжками, вимогливо потягнувсь до рук, мовляв, чим сьогодні будете пригощати. Школярі наввипередки простягали стрункому красеневі яблука, печиво. Примчала з глибини двора і кізка, теж почала ласувати принесеними гостинцями. Дізнався, що кізку звуть Мартою, а цапка — Гришею. Був ще й баран Яшка, котрий ганявся за відвідувачами газового господарства, ревнував всіх до Марти. Розповідь хлопчиків доповнила касир пані Надія. Років три тому привезли із лісу поранену кізку. Дісталось їй від злющого Мухтара: покусав довірливу лісову гостю, коли та мала необережність наблизитись до прив’язаного собацюри. Єгер Леонід Ягорський мусив віддати Мухтара знайомим мисливцям в обмін на барана Яшку. Круторогий не кусавсь, але характер мав геть не „дружній”. Ганявся по двору за „чужими”, ображав кізку. Тому частіше був зачинений у хліві, ніж гуляв на волі, сердито бекав. Геть пустився берега, коли Марті знайшли „кавалера”. Баран-ревнивець ладен був Гришку відразу вбити. Газовики міркували, як поступитися із бараном і колективом присудили вкоротити віку — на професійне свято пустили його на шашлики.

Валентин СУМЕНКО,

Дубно.