Рівне:

Створення та просування сайтів

Ой у Нобелі та на березі...

Новини регіону 25-сер, 2005, 16:259 prov 1 952
Надворі ще й не сіріло, як пасажирський потяг доставив зі столиці та інших міст України в наш обласний центр учасників другого Всеукраїнського фестивалю гумору “Лауреат Нобельської премії”. Зрозуміло, їх зустрічають представники цього веселого мистецького заходу, організованого три роки тому. На вокзальному пероні з валізами в руках з»являються хрещений батько фестивалю – літературознавець і критик, доктор філологічних наук і професор Григорій Штонь, народна артистка України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка Неоніла Крюкова, письменник-гуморист В»ячеслав Бойко (він же Василь Шукайло), актор, артист і просто майстер гумору Василь Довжик... Тепло і щиро їм тиснуть руки, обіймають та вітають на рівненській землі секретар оргкомітету фестивалю Роман Демчук, керівник секції гумору й сатири Рівненської обласної організації Національної Спілки письменників України Юрій Береза.
У Народному домі Рівного гостей зустрічає голова обласної організації НСПУ Лідія Рибенко. Допоки гості снідають, на них уже чатує сучасний автобус, який і має доставити усіх учасників фестивалю у далекий і незнайомий для декого з гостей Нобель, що на півночі Рівненщини і який за віком випереджає навіть сам Київ.
Разом зі згаданими особистостями в затишному салоні автобуса розсідаються молоді і старші артисти з Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, серед яких бачу лауреатку попереднього фестивалю гумору, неперевершену народну співачку Раїсу Цапун, такого ж неперевершеного співака та виконавця народних музик Романа Дзвінку, учасників ансамблю “Жайвір”, директора цього навчального закладу, професора Степана Шевчука... А ген поруч своєї мами-супровідниці у крісло вмощується дипломант попереднього фестивалю юний Ілля Лаба. Навпроти нього вже готовий до мандрівки на чарівне Полісся поет-гуморист Ростислав Солоневський, біля якого як гостя свята – просвітянка Тетяна Піяр. А там усміхаються творці веселого і дошкульного слова Іван Кидрук, Юрій Береза. А ще далі – заслужений артист України Олексій Заворотній... Словом, усіх відразу й не розгледиш. Щоправда, телевізійників і газетярів видно добре – вони озброєні телекамерами, фотоапаратами.
Дорога видається спочатку не такою й легкою. Бо сонце, яке щедро пропихає у вікна автобуса свою гарячу долоню, піднімає і температуру тіла шанованих пасажирів.
Час непомітно збігає. Позаду терени Костопільського та Сарненського районів. На під»їзді до Сарн підбираємо поета-гумориста Леоніда Куліша-Зіньківа, котрий у цих краях мешкає все своє життя. Тож, як мовиться, веселого полку прибуло. Заходить мова і про старійшину української байки з Висоцька Дубровицького району Рівненщини Петра Красюка. Він обіцяв теж взяти участь у фестивалі, попри свій 82-річний вік.
Нарешті – кордон із Зарічненським районом, до якого й належить Нобель. Нас тут уже чекають його господарі на чолі з головою райдержадміністрації Павлом Мельником, головою райради та головою оргкомітету фестивалю Віталієм Саричем. Автобус зупиняється. Виходимо. Лунає народна поліська пісня у виконанні місцевих артистів. Хліб та сіль від імені гостей та учасників фестивалю приймає хрещений батько свята Григорій Штонь. Нам бажають щасливої дороги до Нобеля. І колона знову набирає швидкості...
Про наближення до місця проведення фестивалю усі здогадалися, глянувши за вікно автобуса. По обидва боки від нас стоїть чарівний ліс. Щоправда, дорога під колесами автобуса зізнається, що тут вона ще не зовсім асфальтна. Відтак водієві доводиться час від часу пригальмовувати. Але до заповітної мети все-таки дістаємося. Автобус стомлено зітхає своїм двигуном і зупиняється в сосновому бору на березі глибокого синьоокого озера Нобель. Як за командою, випурхуємо із салону і потрапляємо в обійми території фестивального містечка. Сцена майбутнього дійства прикрашена гаслами й... очеретом. Навіть її підніжжя пахне цією поліською річковою травою. Глядацькі лавки ще ніким не зайняті. Проте довкола фестивального містечка вже ворушиться люд.
Запрошують нас на сніданок до місцевої загальноосвітньої школи. Влаштовуємося за щедрими столами, пригощаємося...
Пора й за працю братися. Як-не-як, сьогодні, в цей серпневий суботній вечір нас очікує знайомство з глядачем. Тож вирушаємо назад у фестивальне містечко. На сцені уже метушиться ведучий фестивалю Роман Демчук. Поволі глядацькі місця заповнюються старими й малими, чоловіками й жіночками... І концерт розпочинається. Лунають позивні фестивалю, а далі слово беруть доктор Григорій Штонь, сміхотворці Ростислав Солоневський, В»ячеслав Бойко, Леонід Куліш-Зіньків, Юрій Береза, Володимир Пушкар, а за ними читці гумору Олексій Заворотній, Неоніла Крюкова, Ілля Лаба, начальник обласного управління культури Петро Давидюк...І пішло-поїхало. Глядачі сміються й аплодують, а на сцену виходить весела народна пісня, весела музика завдяки гарному голосу Раїси Цапун та її вихованцям, завдяки виконавській віртуозності Романа Дзвінки та його колег. До присутніх звертаються з привітаннями та добрими побажаннями керівники району, а також області – голова облдержадміністрації Василь Червоній та голова облради Роман Василишин, які дістають із власних гаманців по одній тисячі гривень і передають їх як премію майбутнім переможцям фестивальної сатирини. А ще обіцяють прокласти в Нобель за кілька років асфальтну дорогу, на що глядачі відгукуються радісними оплесками.
Так у жартах та веселощах і подав перший фестивальний день руку теплому фестивальному вечору. Здається, навіть комарі подобрішали до людей. Власне, розганяти вони нікого по домівках не поспішали. Дехто з учасників та гостей фестивалю ще й скупатися в озері встиг і боровиків нашукати. Зрозуміло, перепочити-таки довелося. Після щедрої вечері розташовуємося на нічліг у дерев»яних будиночках фестивального містечка та шкільних кімнатах, перелаштованих на готельний лад.
Настає ранок другого дня Всеукраїнського фестивалю гумору “Лауреат Нобельської премії”. Прокидаємося – і хто куди. Заслужений артист України Олексій Заворотній, скажімо, подався у ліс за боровиками, а голова обласного краєзнавчого товариства Леонід Куліш-Зіньків – на оглядини села Нобель. Зустрічаємо й шановного байкаря Петра Красюка, який дотримав слова і прибув на фестиваль...
Головне ж дійство починається з визначення лауреатів фестивалю та вручення їм дипломів, медалей та грошових премій. Ведучий Роман Демчук розрізає конверти і називає номінантів. У жанрі літератури лауреатами стають Ростислав Солоневський із Клеваня Рівненського району Рівненщини та Володимир Пушкар із Івано-Франківська. Співаками-переможцями називають ансамбль “Жайвір” Інституту мистецтв РДГУ та гурт “Швагри”. Серед читців гумору відзнаки отримують народна артистка України Неоніла Крюкова, актор Олександр Довжик та Петро Дець із Хмельниччини. Лауреатське звання присуджує журі й відомому художнику-карикатуристу з Києва Анатолію Василенку. Кожен із них “відробляє” на сцені свої нагороди.
Але дорога кличе додому. Вона – не близька. Особливо для киян. Тому поспішаємо. Хоча дехто з нас ще намагається скупатися в озері, подихати сосновим повітрям...
У валізках, у кишенях веземо додому сувеніри фестивалю, книги з автографами сміхотворців, враження. У кожного вони свої. Гарних значно більше. А щодо зауважень, то вони стосуються деяких організаційних моментів та... гумористичного репертуару. Як сказав хрещений батько фестивалю Григорій Штонь, наступний фестиваль “Лауреат Нобельської премії” має вціляти вище пояса. Адже навіть у найвіддаленіших куточках України глядач не настільки примітивний, аби розуміти лише побутові анекдоти.
Піднімаймо, друзі, планку! Шануймося, бо ми того варті!
Василь КОНОПЕЛЬКО,
Рівне-Нобель-Рівне.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору