Байкар із Мощаниці

У селі Мощаниця Острозького району Рівненської області 15 жовтня 1935 року народився майбутній український байкар Володимир Грабоус. Відтак, йому нинішньої золотої осені виповнилося б 70 років.
Кажемо, виповнилося б, на превеликий жаль. Не стало нашого земляка, члена Національної Спілки письменників України, автора цілої низки збірок гумору і сатири 30 вересня минулого року. Не стало досить раптово. Інсульт удруге за життя дав про себе знати. Пролежавши певний час в обласній лікарні, байкар повернувся до рідної хати. Але не надовго... Вибраних своїх творів так і не дочекався. Цю книгу побратими поклали йому вже в домовину.
А помирати Володимир Грабоус зовсім не хотів, хоча й деколи скаржився на здоров»я та життєві випробування. Пригадується розмова з ним у лікарняній палаті. Тоді ми, невеличкий гурт літераторів і журналістів, прийшли провідати старшого колегу. Ділилися різними новинами, передали вітання і побажання від інших письменників швидшого одужання. Володимир Панасович тримався мужньо, інколи усміхався, все заводячи мову про нову книгу сатиричних творів, майбутню ювілейну дату. Ніби відчував, що не встигне відзначити 70-ліття. Бо просив якнайшвидше принести йому книгу вибраних творів, що готувалася до друку у видавництві “Азалія” видавцем і письменником Євгеном Шморгуном...
У Володимира Грабоуса були вірні і надійні друзі, учителі та учні. Хлібороб за професією і письменник за покликанням поспішав на зустрічі з ними. До останніх днів він був думками і помислами разом зі своїми вихованцями – школярами з Рівненської ЗОШ № 28. Тут декілька років поспіль вів літературний гурток, видавав шкільний альманах. Байкар як ніхто інший переживав передчасну смерть неперевершеного краєзнавця і літературознавця Григорія Дем»янчука, якому 70 виповнилося б наступного року. Саме Григорій Дем»янчук був автором літературного портрета Володимира Грабоуса, приуроченого 65-річчю байкаря. За п»ять років, що минули відтоді, змінилося лише одне: обоє побратими по творчості залишили білий світ і світлу пам»ять про себе. У день 70-річчя Володимира Грабоуса такими доречними видаються мовлені тоді Григорієм Дем»янчуком щирі слова роздумів і споминів. Услухаймося в них ще раз. Може, від того стане менше жури за втраченими назавжди побратимами. Їх сьогодні нам не вистачає.
Юрій БЕРЕЗА,
Рівне.