Як нас дурять

Задля кращого просування товарів на ринку люди вигадали рекламу. Вона ж нині стала невід»ємною ланкою в бізнесі і заполонила увесь телепростір. Рекламують, якщо трішки гіперболізувати, від сірників до ракети.
А насправді – від ліків до одягу, від продуктів харчування до побутової техніки, від будівельних матеріалів до миючих засобів. І все, що пропонується, стверджують фахівці та господині з телевізора, є найкращим. А ми, звичайні споживачі, чи то зі своєї наївності, чи то заради експерименту, опиняючись перед вибором, частіше надаємо перевагу товару розрекламованому, аніж тому, про який не чули й не бачили.
Отож, “повелася” на рекламу і моя знайома бабця Віра. Якось ввімкнула вона телевізор, а з його екрану миловидна дівчина і не менш приємний молодий чоловік розповідали про багатофункціональне надзручне ліжко, за ходом своєї розповіді відразу демонструючи всі його переваги. По-перше, воно гумове, надувне, а тому і компактне – важить трішки більше дев»яти кілограмів, згортається і при потребі ви транспортуєте ліжко у невеликому за розмірами чемодані. Але, купуючи ліжко, ви придбаєте не лише його! Адже річ можна складати таким чином, що за бажанням матимете диван або ж зручний м»який стілець. А якщо до всього позитиву надувного дива додати ще й його лікувальні ортопедичні властивості, то виходить взагалі неперевершена річ!
Зважаючи на свій трішки кочовий спосіб життя, бабця Віра вирішила, що така річ для неї є ну просто необхідною. Здавалося, як вона до цього часу жила без такого унікального ліжка. І відразу згадувала нинішнє своє: і не дуже велике, і незручне, і кості вранці після сну на ньому болять. Піддаючись спокусі, старенька подіставала з шкарпеток майже всі свої заощадження і подалася на пошту робити замовлення диво-ліжка в одній зі столичних фірм. За кілька днів радісна бабця Віра мчалася за довгоочікуваною посилкою. На підмогу взяла із собою сусідку-пенсіонерку (дев»ять кілограмів все-таки) і вже за деякий час урочисто внесла у свою квартиру покупку. Розпакувала і в присутності цікавих взялася накачувати повітрям диво-ліжко. Бабуся, важко сапаючи, працювала насосом, а ліжко, зовсім не поспішаючи, набирало форму. Та тут квартирантка Наталка відчула, що по її ногах гуляє вітер. Цей дивний факт (адже вікна в квартирі зачинені) змусив її придивитися до предмету всезагального захоплення. На ньому поважно красувалася п»ятикопійкова дірка. При детальному обстежені було виявлено ще одну такого ж розміру.
І знову дорога веде бабусю Віру та її компаньйонку на пошту. А ліжко мчиться назад до Києва. При телефонній розмові дівчина з приємним голосом пообіцяла старенькій, що як тільки на фірмі отримають посилку, бабусі про це повідають і відразу повернуть усі її гроші – 830 гривень – вартість ліжка. Кілька днів бабця Віра здригалася від кожного телефонного дзвінка. Та того, на який очікувала, так і не дочекалася. І сама почала набирати уже добре знайомий номер. “Посилки ми ще не отримали, “ – говорив голос із слухавки. Пройшло ще кілька днів, а телефон все мовчить. І якось, передивляючись папірці та квитанції, які залишились їй від покупки, бабуся ще раз, уже уважніше, перечитувала щось на зразок договору між нею і фірмою, яка продала їй ліжко. Приписка знизу наголошувала, що у разі, коли покупець, незадоволений товаром, не поверне його упродовж 14 днів, заміна ліжка чи повернення грошей надалі стає неможливим. “А пройшло уже 10 днів!” – миттєво порахувала жінка. Найгірші думки крутилися в голові і старенька знову взялася дзвонити до Києва. Цього разу їй сказали, що посилка тільки вчора повернулася, а гроші бабці Вірі надішлють наступного тижня.
З надією бабця чекає повернення своїх коштів. Сподіваюся, що дочекається, бо зовсім невеликі прибутки мають наші пенсіонери. Лише цікаво, чи багато регіонів України уже побачило наше диво-ліжко і чи є воно пасткою для лохів, чи ж просто випадково у ньому виявився брак?..