ХОЛОДИЛЬНИК ДЛЯ ЛОХА

Хочеш ноги протягнути – їж зіпсовані продукти. А не хочеш – купуй холодильника. Цей побутовий агрегат особливо потрібний влітку, коли людському організму так хочеться чогось смачненького, свіженького та холодненького. Хоча б того ж сала.
Вирішила й бабуся Ганна обзавестися холодильником. Відтак завітала в один із рівненських магазинів за покупкою. Гроші їй позичив банк. Господарі магазину відразу запропонували старенькій холодильник прибалтійської марки російського виробництва “Снайге”. Мовляв, беріть, не пошкодуєте. У ньому не лише сало гарно зберігатиметься, а й ваш настрій!
Бабуся зраділа і собі. Адже їй швиденько оформили гарантійний лист на покупку терміном на 3 роки і виділили перевізника. Тож заплативши 2540 кредитних гривень, бабуся подалася швиденько додому, аби зустріти біля рідної хати свою кухонну обновку.
“Тепер моїм продуктам жодна бацила не страшна”, – вдоволено резюмувала бабуся.
Однак наступного дня, заглянувши в холодильник, старенька аж сплеснула в долоні. Але не від радості. Бо ж стінки холодильника так намерзли, що почали витісняти з нього продукти. А в кінці тижня від льоду аж нижні дверцята виставили плечі.
Бабуся Ганна негайно звернулася до господарів магазину за роз’ясненням. Ті порадили викликати майстра з “Ремпобуттехніки”.
Майстер оглянув агрегат і, зауваживши, що верхні і нижні дверцята холодильника знаходяться не в одній площині, вдався до рішучих дій. Він зішкріб зі стінок намерзлий лід і попрохав зателефонувати… йому через тиждень, натякнувши на можливу заміну гумових прокладок у дверцятах.
Не забарився з викликом і магазинний майстер. Цей повівся ще дотепніше. Оглянувши бабусину покупку, він… розпрощався. Щоправда, перед цим звинуватив її у неправильній експлуатації холодильника. Тій нічого не залишалося, як звернутися до директора магазину-продавця. Директор, звичайно, пішла в контратаку, проте розпорядилася поміняти дотошній бабусі отой “Снайге”. І доставили в дім старенької замість примхливого агрегату менший за розмірами холодильник із різницею в ціні – 150 гривень.
– А коли мені повернуть цю різницю? – поцікавилася старенька. – Це ж банківський кредит, який треба повертати.
– Повернемо відразу, як тільки продамо клятий “Снайге”! – констатували хором продавці.
Старенька на тім і вгамувалася. Вона відтепер чекає своїх 150 гривень. А “Снайге” тим часом виглядає чергового покупця-лоха. Кажуть, бабуся Ганна була далеко не першим його тимчасовим власником.
Василь КОНОПЕЛЬКО.