Віталій Кличко про травму, майбутнє та Льюїса

Звістка про закінчення Віталієм Кличком своєї професійної кар»єри справила ефект бомби, яка несподівано розірвалася. Газети та журнали відвели для цієї новини свої перші сторінки. Телеканали говорили про рішення Віталія як про головну новину дня.
Було висловлено багато думок: починаючи від експертів зі світу спорту, медицини та закінчуючи політичними оглядачами. Однак настав час довідатися про думку Віталія Кличка.
– Віталію, то що ж відбулося насправді?
– П»ятого листопада, в четвер, під час восьмого раунду спарингу я відчув біль у коліні. Мені стало зрозуміло, що в той день продовження спарингу вже не буде. Після тренування біль поступово затих. Лікарі, які оглядали моє коліно в той вечір, висловили припущення, що в мене всього-на-всього розтягнення зв»язок. Тому на спаринг, що відбувся наступного дня, я вийшов уже в спеціальному бандажі, який фіксував коліно. У другому раунді спарингу ця історія повторилася, але з гіршим ефектом – біль був набагато гострішим. Ми прийняли рішення тимчасово призупинити підготовку та провести ґрунтовне обстеження у провідних травматологів. Все виявилося набагато складніше. Моїм лікарем-консультантом був доктор Ніл Елтрейдж – визнаний фахівець хірург колінного суглоба. Він оцінив ступінь ушкодження зв»язок, а потім провів операцію. Я не міг не прислухатися до його рекомендацій щодо “перспективи мого коліна”. Маючи повну інформацію про ситуацію, що склалася після травми та обстеження, я прийняв рішення про проведення операції.
Якби я вирішив вийти на ринг, то, на думку доктора Ніла Елтрейджа, навряд чи зміг би протриматися з такою травмою більше одного раунду. А такий розвиток подій для мене просто недопустимий. Уявіть собі, що сказали б уболівальники: “Одержав гонорар, а там – трава не рости”. У кожного з нас є свої життєві принципи. Один з моїх – якщо виходжу на ринг, то тільки перемагати. Для мене не існує поняття “заробіток за будь-яку ціну”. Навіть, якщо це міг бути мій останній бій у кар»єрі. У результаті післяопераційного обстеження лікарі зробили висновок, що тільки після шести місяців я зможу почати повноцінну підготовку до наступного двобою. Якщо говорити про рішення WBC, то мені надали лише два місяці. Встигнути відновитися та бути готовим до проведення двобою у відведені шістдесят днів, на жаль, просто нереально. Безумовно, було багато роздумів і обговорень із близькими людьми. Я не хотів за будь-яку ціну чіплятися за титул і до останнього моменту чекати, коли ж мене попросять...
– Тобто, ви вирішили піти чемпіоном?
– Я досяг найвищих результатів у професійному боксі й хочу закінчити свою професійну кар»єру, перебуваючи на її піку. Краще піти чемпіоном, перебуваючи на вершині, ніж чіплятися з останніх сил за титул і пояс, чекаючи його позбавлення. І, зваживши всі “за” і “проти”, прийняв це важке рішення про завершення кар»єри. Прийняв свідомо.
Я, звичайно ж, знав, що настане момент, коли доведеться повісити боксерські рукавички на цвях. Хоча, чесно кажучи, про це особливо не замислювався. У мене не було часу про це думати: на тренувальних зборах стояло завдання підготуватися та перемогти; у перерві між зборами та змаганнями – соціальні проекти, зустрічі з людьми, перельоти, переїзди. Де там було думати про пенсію!
– Рахман і Кінг після Вашої заяви про відставку почали новий виток iстерії, маючи намір подати на Вас у суд за невиконання умов контракту...
– Всі заяви Кінга або Рахмана є повним блефом, що не має під собою ніякої основи. Ніяких судових позовів бути не може. Травмуватися може кожен спортсмен і гарантій проти її отримання ніхто дати не може. Судити спортсмена за травму і неможливість виступати? Абсурд.
– Віталію, як Ви самі оцінюєте свою професійну кар»єру?
– Я досяг практично всього того, про що можна було мріяти. Був чемпіоном Європи, інтерконтинентальным чемпіоном. Двічі завойовував титули чемпіона світу. Дуже почесно для мене було стати володарем того ж самого титулу, яким у свій час володів Мухаммед Алі. Став володарем почесного пояса, що присуджується експертами боксу журналу “The Ring”, як найсильніший супертяж планети. Оцінюючи свій спортивний шлях, тепер можу сказати: мною було досягнуто всього, до чого я прагнув.
– Віталію, ідучи з боксу, про що Ви найбільше жалкуєте?
– Шкода, що не вдалося реалізувати ще одну нашу з Володею мрію – стати одночасно чемпіонами світу за різними версіями. Адже ми перебували за крок від цього.
Шкода, що Леннокс Льюїс не дотримав свого слова дати мені матч-реванш. Я не переставав сподіватися, що Леннокс все ж повернеться на ринг для того, щоб виконати свою обіцянку дати мені матч-реванш. Цей двобій був би для мене найпривабливішим.
– Як Ви вважаєте, чи вплине Ваш відхід на кар»єру Володимира?
– Мій відхід не означає, що Володимир залишився один. Я постараюся всю мою енергію, сили, досвід дати братові, для того, щоб він досяг своїх цілей. Переконаний, що Володимир має набагато більший потенціал у боксі, ніж я. Він набагато сильніший, технічніший і молодший. Я впевнений, що мій брат зможе реалізувати себе та стати по-справжньому великим чемпіоном у важкій вазі. До того ж наступний бій у нього повинен відбутися вже за титул чемпіона світу.
Моя спортивна кар»єра закінчена. У мене є сили та бажання для того, щоб дивитися вперед, ставити нові цілі і досягати їх. Після реабілітаційного періоду планую повернутися в Україну – хочу бути корисним своїй країні й саме з нею пов»язую своє майбутнє. Там ще так багато треба зробити...