ХТО КОГО ПІСЛЯ РЕФОРМИ

Про плюси та мінуси парламентсько-президентської системи правління, до якої з 1 січня переходить Україна, про результати, які можуть дати вибори до парламенту за партійними списками, – про це та інше йшлося на конференції “Фунуції і структура Верховної Ради після конституційної реформи”.
Зокрема, свою думку з цього приводу висловив народний депутат, голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з опрацювання проектів і законів України про внесення змін до Конституції України Степан Гавриш. При формуванні незалежної української держави, на думку пана Гавриша, говорити про створення іншої моделі правління, аніж президентсько-парламентська, говорити було важко. Конституція 1996 року усі ключові важелі віддала у руки президента. Та українська влада не змогла діяти за принципом компромісів, як результат – нечесна приватизація, до сьогодні у нас не проведена пенсійна, медична та інші соціальні реформи. Це перше. Друга причина необхідності проведення політичної реформи, крізь призму бачення Степана Гавриша, – історична.
Отож, після реформи центртом політичної влади стає Верховна Рада України, вона значно розширює свої позиції. Але перед цим ще потрібно сказати про вибори. Партії висувають своїх кандидатів у депутати. Проте пересічний виборець не може втрутитися у закриті партійні списки. Це, зрозуміло, збільшує відстань між електоратом і депутатами. Постає питання: які політичні партії і блоки можуть сформувати більшість у парламенті? І щоб її все-таки сформувати, на думку пана Гавриша, потрібно, щоб провладні партії об»єднувалися в блок, опозиція теж мала б це робити. Але опозиція, як така, у нас іще відсутня, вона лише гартується, а влада, пройшовши Майдан, не знає, як зараз діяти.
Що ж тоді може статися? Степан Гавриш, роблячи прогнози, бачить два варіанти: оптимістичний і песимістичний, плюс і мінус. Оптимістичний прогноз полягає у тому, що політичні сили на різних полюсах домовляються і в березні ми отримуємо розуміння між опонентами. Вибори, зрозуміло, відбуваються по осі Ющенко-Янукович. Песимістичний прогноз: політичні сили не дійшли консенсусу.
Та в будь-якому разі, відповідно до зміненої Конституції, за 30 днів після виборів має бути сформована парламентська коаліція. Погодьтеся, короткий відрізок часу для того, щоб політики домовилися. Неформування парламенту у свою чергу унеможливлює створення уряду у 60-денний термін, як це необхідно. Якщо ж так станеться, президент має право розпустити парламент. Це – прямий шлях до проведення нових виборів…
Якою ж буде позиція Президента України у парламентсько-президен-тській республіці?
– Не треба зменшувати владу президента, – говорить Степан Гавриш. – Він не стане англійською королевою. У нього залишаються надмірні функції: уряд буде підзвітний йому, президент є суб»єктом висловлення недовіри прем»єр-міністру, він залишається впливовою особою у стосунках президент - уряд, президент- парламент. Також глава держави призначатиме трьох міністрів: оборони, закордонних та внутрішніх справ.
– Політична реформа і конституційні зміни мають на меті розширення бази української демократії. Провадити тіньову політику, яка знаходиться поза межами інтересів українського суспільства, уже нікому не вдасться, – на такій оптимістичній ноті закінчив свій виступ Степан Гавриш.
З меншим ентузіазмом дивиться в майбутнє України з парламентсько-президентським устроєм політолог Віктор Небоженко. За його словами, якщо президентська влада не вдалася, це не є гарантом того, що вдасться парламентська. Адже парламентська республіка – це або велике нещастя, або ж такий лад може собі дозволити лише багата держава. А ми ж можемо отримати країну олігархів. Зростатиме безвідпові-дальність, коли політичні партії за свої огріхи скидатимуть вину одна на одну. Ще одна теза, висловлена паном Небоженком, – це загострення конфлікту між політичною структурою Верховної Ради і місцевими органами влади. І так далі і тому подібне. Тобто, доброго у політичній реформі політолог бачить мало.
Та як би там не було, результати теперішніх політичних суперечок побачимо після березня 2006 року. Головне, щоб не сталося, як у тій народній мудрості: “Пани чубляться, а в мужиків чуби тріщать”…

Марина ДАНИЛЮК,
Київ.