Анатолій Криловець

Я шукав тебе таку щомить…
У безсонно-непроглядні ночі
Образ твій давав наснагу жить
І щасливі зустрічі пророчив.

І дарма, що поміж нас роки
Й погляди чужі, мов хижі грифи…
В потаємній згоді дві руки
Корабель не заведуть на рифи.

Вибачай, прийти раніш не міг,
Серця мого болем осіянна!
Скільки нелегких лягло доріг…
Ти – з»явилась, і тобі – осанна!

… І наскочив на дев»ятий вал
Корабель, злетівши над судьбою.
І в душі вогню вирує шквал,
Й цілий світ наповнився тобою.