Ростуть цукрові корені і на Зарічненщині

Після приватизації земельних ділянок у багатьох землеробів поліського глино-торфо-чорнозему виникло бажання „змусити” свої наділи „працювати” на повну віддачу. Вирощувати льон — технічну культуру, яка у свій час була найбільш прибутковою, виявилося невигідно. Тим більше, що розпались сільськогосподарські підприємства, у яких знаходилась у свій час примітивна архаїчна техніка, вона пішла у брухт, та і найбільший районний гігант — льонопереробний завод — також канув у небуття. А ще на поліських нивах, окрім льону, інколи радують коренеплоди, не говорячи про другий хліб — картоплю. У певний час у деяких господарствах кормові буряки досягали десятикілограмової ваги окремо взятого плоду.

А хіба не можуть набирати такої ваги цукрові буряки — задумувався не один справжній господар збідненої на віддачу поліської землі. Практика засвідчила, що при умілій агротехніці та своєчасній і якісній обробці цукрових посаджень результат буде вагомий. Щоправда, пізно про це почали думати аграрії реконструйованих колективних господарств у сільськогосподарські виробничі кооперативи, які незабаром зникнуть з господарської арени району. А ось приватники, які скористалися своїми земельними паями, на перших порах не прогадали, засіявши свою ниву насінням цукрових овочів. Відчули від цього й вагому прибавку до свого сімейного бюджету. Ініціаторами стали землероби Морочненської сільської ради, які одними з перших „ризикнули” вийти із залежності від СВК „Прип’ять”. Відчули певну вигоду. А добра слава розлетілася всім регіоном. І почали власники земельних ділянок вирощувати так маловідому для своєї практики нову технічну культуру. Результат у деяких господарів навіть перевершив очікуване. Адже урожайність у середньому складає 300, а то й більше центнерів цукрових коренів із одного гектара.
— Якщо у нинішньому році цукровий буряк вирощували зарічненці на 28 гектарах, то при середній врожайності до 200 центнерів з гектара це була б вагома прибавка до загального „цукрового столу”, розміщеного на півдні Рівненщини, — стверджують фахівці Зарічненського управління агропромислового розвитку. — Але вся біда у тому, що до переробних пунктів сировини нам дуже далеко діставатись. Наші виробники цукрової сировини згідні навіть на кабальні умови: за одну тонну цукристих отримати 60 кілограмів цукру та 200 кілограмів жому. Навіть це б для них було взаємовигідним.
Петро КУРЯДОВЕЦЬ,
Зарічне.