ДО ГОЛОБЕЛЬ КОСЬКАЮТЬ, А В ГОЛОБЛЯХ ХВОСЬКАЮТЬ

Про хитросплетіння всіляких шахрайських комбінацій змушені періодично інформувати читачів, так би мовити, з профілактичною метою, аби люд вкотре не “клюнув” на чергову наживку аферистів. Як, скажімо, це зробив 71-річний житель одного із населених пунктів Млинівського району.
В одній із волинських газет чоловік угледів інформацію про те, що (назвемо установу “контора”) видає кредити, в тому числі і довгострокові, на житло та інше. Звісно, це зацікавило нашого героя, і невдовзі він уже став клієнтом “контори”: оформив кредит на 10 тисяч гривень на 10 років. Сума не захмарна, але, як на статки пенсіонера, немаленька. Причому, чоловік покірно погодився на умови підступних кредиторів: упродовж кількох місяців сплачував відсотки і кредит, а сам кредит мав одержати у період між 60-м і 120-м днем з дня підписання угоди з “конторою”.
Минуло чотири місяці, а кредиту бідолаха так і не побачив. Майже дві тисячі гривень виплатив своїм “рятівникам”, натомість від них чув лише щиру вдячність та лукаві одкровення, що “всё будет хорошо, ты так и знай”. Однак у чоловіка душа повстала, і він відмовився далі робити кредитні внески. Щоправда, клясти на всі заставки своїх “благодійників” не збирався.
Втім, невдовзі ситуація у кредитних взаємовідносинах партнерів різко змінилася. Не одержавши плати від свого потенційного позичальника, “контора” взялася не вкоськувати, а хвоськати його всілякими агресивними цидулками-попередженнями. Мовляв, не платитимете, то накладемо арешт на майно і т.д. Нахабність “кредиторів” обурила клієнта: сплатив горе-партнерам майже дві тисячі гривень, не одержавши взамін і копієчки кредиту, а вони ще й цинічно погрожують. Ймовірно, у такий спосіб вони намагалися деморалізувати свою жертву. Однак той хоч спочатку і “лоханувся”, але все-таки тверезий розмисел узяв гору: чоловік звернувся за допомогою до юристів.
Як здогадуєтеся, “контора”, чи себто її працівники, в авральному порядку зникли в невідомому напрямку, а їхній клієнт залишився із фінансовим мінусом у сімейному бюджеті в розмірі близько 2000 гривень. Мабуть, зайве моралізувати на чужій біді, однак люди врешті мають зрозуміти, що їх оточує чимало пройдисвітів, котрі дотримуються слова, як собака посту. Оте шахрайське плем’я зачасту живиться легковажною довірливістю, як омела соками осокори. У деформованих душах, зухвалих представників цього племені порожньо, як на стадіоні дискваліфікованому за масові заворушення вболівальників. Власною увагою, потужним інтелектом, правознавчою позицією вручімо “червоні картки” сіячам шахрайського туману…
Неля ВАШУК,
Млинів.