Голубий екран і далі буде чорною плямою?

Що посієш, те й пожнеш, - каже народна мудрість. Однак зовсім не прислухаються до неї сівачі тих моральних “цінностей”, що в широкому асортименті пропонуються увазі глядачів з екранів телевізорів. Суцільне насилля заполонило уяву підростаючого покоління і вкорінилося у його свідомості. Сьогодні кумирами нашої молоді є не Тимур зі своєю командою, не Павло Корчагін, а бандюки з відомого телесеріалу “Бригада” і їм подібні. Про американський відеопродукт говорити взагалі не варто. Стрілянина з усіх існуючих і неіснуючих видів зброї, класичні сцени вбивства людини людиною - усе це стало щоденним атрибутом увібраної нами телеінформації. Та й це ще далеко не все. Зважте, які мультфільми із захватом дивляться наші діти. Там нема доброго Крокодила Гени з Чебурашкою, нема недолугого Незнайка, там носяться рогаті потвори, тиснучи на світосприйняття дітей злою потойбічною силою. Чому ми, народ з величезною культурною спадщиною, повинні з дня на день “ковтати” цю гидоту? Мабуть, давно уже настав час адресувати це запитання тим, хто пропонує українському телеглядачу американську примітивщину і, певно ж, мусить нести за це якусь відповідальність.

Сьогодні, можливо, як ніколи, актуальними є проблеми нашої духовності і моралі. Цілком закономірно, що ці питання хвилюють громадськість, бо на думку багатьох костопільчан, з насильницьким приживленням чужинської псевдокультури слід боротися радикально. Це питання, до речі, обговорювалося ще два роки тому на сесії Костопільської районної ради, де було ухвалено рішення звернутися до Верховної Ради України з вимогою запровадити державний контроль за вітчизняним телепростором. Однак, як бачимо, комусь це зовсім не вигідно, бо на “чорному” прокаті заробляються немалі гроші. А які дивіденди з цього маємо ми, відомо вже давно. Це, передусім, ріст злочинності серед неповнолітніх, чий світогляд нині претендує на досить невтішний діагноз.

Гадаю, що українська нація може і повинна очиститися від подібної скверни. Пам’ятаймо, що якщо ми не чуємо шепоту любові Бога, Він говорить з нами голосом совісті. Якщо й в цьому випадку ми лишаємося глухими, Він говорить з нами через рупор страждань. А страждати через несумісність бажаного і реального не повинен ніхто.

Антон КИРЧУК,
Костопіль.