Що тут поганого?

Я ж просто пожартував. До речі, в нашому управлінні культури всі праівники — як на підбір. Усі — жартівники і розумники. Починаючи з мене.

А пожартував я, оскільки не знав, що тим журналістам сказати після сонячного удару, отриманого напередодні згаданих урочистостей.

Ви, шановні українські письменники в особі рівненських, звинувачуєте мене і в тому, що я образив вашу гідність, зауваживши в інтерв’ю журналістам: їх треба ставити на місце.

Які ви далекі від почуття гумору! Так, до вас ставили на місце того ж Уласа Самчука, інших українських пробудителів совісті. Ставили на місце засланнями, розстрілами, цькуванням...

Але коли то було? Ще до нашої Незалежності! Запитайте в свого колеги по перу Юрія Залети-Загорського, який, наскільки мені доповідають, теж не один рік „стояв на місці” в недалекі часи.

Так, я сказав, що вас треба ставити на місце. Але ви мене, керівника-жартівника-розумника зовсім не так зрозуміли! Я мав на увазі не Кос-Арал, Соловки чи мордовські табори. І навіть не Жовті Води.

Вас там важко на місце поставити. Я мав на увазі, шановні, інше — світле й величне! Як зізнаюся — дух вам захопить.

Так, вас, шановні українські письменники в особі рівненських, треба ставити на місце у формі пам’ятників! Аби стояли й тішили серця. Душі та очі усіх земляків і неземляків. Щоб ми до вас приходили в такі ж урочисті хвилини й говорили про того ж Президента та каналізацію. А ви мовчали і слухали, не остерігаючись отримати сонячний удар в тім’я. Бо ви будете гранітними чи бронзовими. І вас не треба буде відтісняти в затінок. Ви будете вічними учасниками святкових дійств.