Що робити, якщо дитина заїкається...

У всьому світі заїкається приблизно кожен сотий дорослий і кожна п’ятдесята дитина. Ви повинні допомогти своїй дитині подолати цю недугу, щоб вона не залишалася в біді самотньою. Що ж ми знаємо про заїкання?
Перш за все це розлад, який виявляється у вигляді різних дефектів мовлення (зупинок, повторення слів і складів). Порушення темпу, ритму, плавності мовлення викликається судомами в різних частинах мовного апарату.
Самостійні спроби подолати цю недугу зазвичай не приносять відчутних результатів.
Причини для виникнення заїкання теж можуть бути різними. Інколи воно з’являється після певних інфекційних захворювань, коли організм ослаблений. Часто заїкання виникає після переляку або при тривалій психічній невротизації - постійному несправедливому, грубому ставленні до дитини людей, що її оточують.
До заїкання може призвести раптова зміна на гірше життєвих умов (атмосфери в сім’ї, режиму). Нерідкі випадки заїкання у дітей з рано розвинутими мовленням, батьки яких читають їм дуже багато віршів, казок, постійно просять: «розкажи», «повтори», часто змушують говорити напоказ.
Схильність до заїкання може мати сімейний характер і спостерігається приблизно у кожної четвертої дитини, яка заїкається. Хлопчики заїкаються в 3 рази частіше, ніж дівчатка.
Щоб вчасно допомогти дитині, дуже важливо не пропустити перші ознаки заїкання:
• дитина раптово замовкає, відмовляється говорити (це може тривати від двох годин до діб), після чого знову починає розмовляти, але вже заїкаючись. Якщо встигнути звернутися до фахівця до моменту виникнення заїкання, йому можна запобігти;
• вживання перед окремими словами зайвих звуків (а, і);
• повторення перших складів або цілих слів на початку фрази;
• вимушені зупинки в середині слова, фрази;
• утруднення перед початком мовлення.
Задля профілактики не рекомедуєтся читати дітям багато книг, які не відповідають їхньому віку. Шкідливе читання на ніч страшних казок, оскільки це може викликати у дитини почуття постійного страху: вона боїться побачити Бабу Ягу, лісовика, біса тощо.
Не слід дозволяти часто та довго дивитися телепередачі. Це стомлює і надто збуджує дитину.
Не можна надмірно балувати дітей, виконувати будь-які їхні витребеньки, оскільки в цьому випадку психічною травмою може стати навіть незначне заперечення, наприклад, відмова в чомусь бажаному. Вимоги, що пред’являються до дитини, повинні відповідати її віку, бути завжди однаковими, постійними як у сім’ї, так і в дитячому садочку, і в школі.
Проблема лікування заїкання ускладнюється тим, що немає єдиної думки з приводу причин його виникнення. Деякі фахівці вважають його розладом виключно нервового характеру, але це не зовсім так. Заїкання може з’явитися в ранньому дитинстві, переслідувати підлітків і дорослих, виникати спонтанно, при публічному виступі, бути наслідком нервової перевтоми. Багато людей заїкається час від часу за певних умов, тому важливо визначити причини цього розладу мовлення, і призначити відповідну терапію.
Вчені виділяють три основні типи заїкання. Перший - наслідок відхилення нервової системи. Це може бути пов’язано зі спадковими порушеннями, родовою травмою, частими хворобами в ранньому дитинстві. Другий тип заїкання (близько 60%) виникає в людей, у яких при ведучій правій руці провідним оком є ліве. Таке часто відбувається через те, що дитину-лівшу в ранньому віці починають перевчати «на правшу».
При цьому виникає певний дисбаланс, порушується природжена особливість нервової системи, пов’язана з розвитком іншої частини головного мозку у лівші. Третій тип заїкання характерний для 10% всіх хворих. Заїкання розвивається на тлі загальної перевтоми, стресу. З часом таке заїкання може виникати постійно при повторних психічних навантаженнях, людина зазнає великих труднощів при публічних виступах.
Серед способів лікування заїкання виділяють традиційні та нетрадиційні методи, авторські методики, медикаментозну терапію. Традиційним методом вважається комплекс дихальних вправ. Серед нетрадиційних методів заслуговує на увагу точковий масаж.
Серед медикаментозних методів перевага надається розслабляючим, протисудомним препаратам, що гальмують психіку. Проте варто відзначити, що вчені сьогодні виступають проти застосування ліків у боротьбі із заїканням, оскільки вони мають досить виражені побічні дії.
Окрім цих способів боротьби із заїканням сьогодні постійно розробляються і вдосконалюються різні авторські методики, індивідуальні або групові програми, які проводяться фахівцями, що самі успішно подолали заїкання. Програми включають дихальні вправи, спів, промовляння звуків, слів, що супроводжуються активною жестикуляцією, а також формування психологічної установки, релаксації.
Поради тим, хто заїкається.
1. Спершу подумай, тоді скажи.
2. Вдихни, потім починай говорити.
3. Говори повільно, спокійно, плавно, ритмічно, злито.
4. Говори сміливо!
5. Якщо важко сказати, полічи подумки до 5, а потім починай говорити, дотримуючись правил.
6. У вільний час наспівуй пісеньки.
7. Трохи менше дивися телевізор: перевтома дуже шкідлива для нервової системи.
8. Говори короткими фразами.
9. Декламуй вірші.
10. Ніколи не починай говорити відразу після бігу; відсапайся, потім говори.
11. Вдихни і на одному видиху рахуй до 5, 10, 12, називай дні тижня, місяці, роки.
12. Розмовляючи, допомагай собі рухом пальців руки.
13. Грай частіше в м’яч, одночасно вголос рахуй удари.
14. Слухай спокійну музику.
За матеріалами inetMed, Логопед.ру, Womenhealt.net