Алкоголь зруйнував сім’ю…

Оля розповідає про свою сімейну драму з такою мукою в очах, що здається, ніби після тих болісних подій минуло декілька місяців, а не десять років.
А починалося все, ніби у романтичному фільмі. Оля, красива відмінниця, вже закінчувала школу, коли познайомилася з Вадимом. Він не був неймовірним красенем, проте вже з першого погляду дівчина відчула, що цей хлопець їй небайдужий. Оля познайомила Вадима зі своїми батьками, і він став частим гостем у їхній домівці. Хлопець дуже подобався мамі і татові дівчини, лише старший брат Павло ставився до Вадима насторожено. Незабаром молоду пару почали називати нареченими, і весілля стало питанням часу.
Оля навчалася на другому курсі педінституту, а Вадим закінчував інститут, коли призначили точну дату весілля – друга субота серпня. Крім того, вони вирішили брати шлюб у церкві.
Подія, що стала передвісником наступних нещасть Ольги, відбулася напередодні весілля. Вадим напився і в жахливому вигляді з’явився в Олі вдома. Він був весь побитий, від нього несло спиртним, язик заплітався:
– Я щасливий, Олю… Завтра найкращий день… Я тебе люблю…
– Що з тобою, Вадиме? – Оля ледь не плакала. – Де ти напився? Хто побив тебе?
Проте відповісти на запитання Вадим не міг. Він просто впав на порозі, й Олиним батькові та братові довелося перетягти його на диван, де він і проспав до ранку. Олі ж не спалося – тривога й образа мучили її усю ніч перед весіллям. Проте зранку Вадим просив вибачення, казав, що не пам’ятає, що саме сталося ввечері. І Оля вибачила. Все-таки це день їхнього весілля. Вони одружилися.
Спершу все було просто прекрасно. Вадим влаштувався працювати на фірму, Ольга продовжувала навчання. Їх шлюб був достатньо гармонійним, вони прекрасно розуміли одне одного.
Так минув рік. У них народилася донечка Настя. І тут Вадимові на роботі повідомили приємну новину – його призначено заступником директора. Він зателефонував додому і повідомив Олі радісну звістку, пообіцявши, що прийде з роботи раніше і вони відсвяткують удвох. Ольга чекала чоловіка годину, дві, три… О восьмій вечора почала хвилюватися, зателефонувала на роботу до Вадима. Виявилося, що він пішов з роботи ще о п’ятій. А от додому не з’явився, і о дванадцятій Ольга, плачучи, почала телефонувати в швидку, міліцію… Врешті, “пощастило” їй у витверезнику. Вадим потрапив туди абсолютно п’яним, не пам’ятав навіть свого прізвища.
Нового призначення Вадим не отримав. Бо у нього почався справжній запій. Він пив, користуючись кожною нагодою, цілий місяць. Після цього каявся, просив вибачення. Оля пробачила. Проте після цього випадку все їхнє життя пішло під укіс. Вадим лікувався, і не пив по півроку. А потім він знову “зривався” і починав заглядати до чарки. Нічого не допомагало – ні Олині благання, ні прохання зупинитися заради дитини, ні жорсткіша мова її батьків.
Вадима звільнили з роботи, й Оля почала впадати у відчай. З кожним роком він пив усе більше і поступово почав втрачати людську подобу. Не допомагали ні лікування, ні бабусі-ворожки, ні кодування… Нічого. Батьки почали просити її розлучитися, але Оля просто не могла цього зробити. Вадим дивився на неї так благально, так нагадував себе колишнього, коли був тверезий…
І Оля продовжувала боротися… Якщо не задля себе, то хоча б задля маленької Анастасії – щоб у неї був батько. Але розв’язка таки настала.
Одного разу Вадим прийшов додому не лише п’яний, а й агресивний. Вдома були тільки Оля з Настунею.
– Те, що трапилося далі, і досі видається мені страшним сном, – розповідає Оля. – Вадим просто з порога почав кричати, звинувачувати мене в тому, що це я винна в усіх його нещастях. Далі – гірше, він вдарив мене. Такого за п’ять років подружнього життя ще не було… Я заплакала, але його це не зупинило, і він продовжував мене бити…
Вже втрачаючи свідомість, Оля почула крик доньки:
– Татку, не бий маму! Далі була темінь.
Розплющила очі Оля вже в лікарні. Перше питання її було – що з Настунею? Виявилося, Вадим зламав Ользі руку, і у неї був струс мозку. Доньки він, на щастя, не зачепив.
Після виходу з лікарні Ольга присвятила себе донечці, яка зазнала важкої емоційної травми. Батьків вона вмовила “зам’яти” скандал, щоб Вадим не потрапив на лаву підсудних.
– Все-таки він батько Насті, і я ще вірила, що він прийде до тями… Проте я більше не могла допустити подібного. Хоча знала – Настю він не зачепить… А через два роки Вадима не стало – у п’яній бійці його так покалічили, що він помер у лікарні.
Ольга працює перекладачем у туристичному агентстві, Настя навчається в школі. Проте Оля вирішила більше не виходити заміж – каже, що душа її, немов випалена… Вона твердо переконана – безпечної дози алкоголю не буває. І ночами їй досі сниться Вадим таким, яким вона його покохала…
Людмила СВІТЛИЧНА,
Рівне.