Любов уже не повернути

Їхня радість була нетривалою. Наче полум’я, задмухане вітром, раптово спалахнули молодечі почуття і погасли, так і не зігрівши. Минули роки, а Олександр ( ім’я змінене з етичних міркувань, - автор) ще й досі не вірить, що кохана до нього вже більше не повернеться. У неї сім’я, діти, а він ще й досі одинокий. А так хотілося ощасливити її, єдину і неповторну…
Коли втратив роботу і поповнив армію безробітних, без особливих вагань подався на заробітки за кордон. Адже влаштуватися будь-де було неможливо, а грошей, які платили з біржі, на прожиття не вистачало. Тож коли знайомі чоловіки запросили Сашка у свою бригаду, щоб їхати у Підмосков’я будувати дачі для «нових росіян», він, довго не думаючи, погодився.
Заробіток за три місяці виявився справді непоганим. Задоволені, виїжджали хлопці з Москви, адже в кишенях була чималенька сума «зелених», про які Олександр раніше навіть мріяти не міг. Розраховував по приїзді додому відгуляти гарне весілля зі своєю нареченою, та й на прожиття лишилося б. Але не так сталося, як гадалося. З грошима українські заробітчани далеко не заїхали. Дорогою в потязі їх обікрали рекетири. Їх, як потім виявилося, наслав господар, у якого працювали. Тож додому приїхали без копійки. Кохана зрозуміла все по-своєму. Вона не повірила в те, що гроші в Сашка справді відібрали, мовляв, він їх просто прогуляв, пропив, хоча на той час він майже не вживав спиртного. Після цього їхнє кохання, як кажуть, дало тріщину.
Втім, Сашку все-таки хотілося реабілітуватися перед нареченою, бо він її справді щиро кохав. Тож заспокоївши дівчину, знову вирушив на заробітки, цього разу в Санкт-Петербург. Знову радів, коли отримав зароблені важкою працею гроші, проте й цього разу не привіз їх додому, — конфіскували митники на кордоні, пояснивши це тим, що вони не були задекларовані. Після цього кохана дівчина взагалі відвернулася від Сашка і вийшла заміж за іншого…
Ось тоді його життя змінилося. З горя почав заглядати в чарку. На заробітки вже не їздив, — розчарувався. Та й особисте життя не клеїлося. Лише у снах приходила до Сашка його синьоока Валентина, з якою мріяв поєднати долю. Тому й запитує себе часто, як же так сталося, що шукаючи щастя в далеких світах, він втратив свою Мрію…
Наталія ЛЕВЧУН,
Рівне.