Коли про чесність не йдеться

Той, хто відвідує ринок, знає, що там частенько намагаються „об’єгорити” покупців. Прикро стає, коли тебе обважили чи обрахували. Ніби й не набагато, але чомусь вважають за „лоха”, мають за дурника. От і підсунули замість якісного бракований товар, та ще й обвели навколо пальця при розрахунку. Цього можна уникнути, коли будемо знати „секрети” нечесної торгівлі, при якій на першому плані навар.
Дружина, переважуючи вдома куплені на ринку продукти, вкотре доходить невтішного висновку: знову обважили! Хай і не набагато, всього на 40-50 грамів менше масла чи сиру у „грудці”, та підманули. От вам і підтвердження думки, що бізнесмени (правильніше буде перепродувачі) шанують власний імідж, різняться від попередніх кооператорів, які часто-густо були нечесні на руку. Прикинете, що за день біля кожного лотка буває до сотні покупців – у кишенях новітніх махінаторів осідає чимала сума, що складає їх „лівий” заробіток.
Зізнаюсь, давненько підбирався до теми. І не лише тому, що обурювалась половина (до речі, на це не раз нарікали й сусіди). Запримітив цікаву деталь. Якщо вірити дрібним торговцям, то заробіток у них на ринку – кіт наплакав. Та чомусь небагато з них кинули робочі місця. Видно, є стимул, що спонукає рано вставати, мерзнути на морозі чи мліти цілий день на сонці, тягати ящики, відра, „кравчучки” та „кучмовози”, закінчувати роботу пізно. Виявляється, однією з найважливіших причин якраз і є „лівий” підзаробіток, що спирається на обман. Прийомів тут чимало, хоч мета – одна. Побільше урвати з довірливого покупця, що прийшов на ринок.
Дещо з таємниць зворотного боку торговельної „кухні”, де випікають той „калим”, розкрив сусід Петро за умови, що не назву його прізвище, місцезнаходження лотка, де він робить свій маленький „бізнес”. Отже, по порядку. Товари пан Петро отримує в господаря (фінансові можливості дозволяють „шефу” тримати двох найманих продавців). За тиждень напруженої праці отримує в межах 120 гривень (залежно від кількості реалізованого). Але не ця сума тримає 32-літнього чоловіка біля лотка, змушує вислуховувати претензії вічно невдоволеного роботодавця та покупців. Тримає сусіда напівтаємний, напівлегальний „навар”. Господар, видаючи товар, записує кількість, вагу, вказує, що потрібно за нього повернути. Йому немає діла, як будуть реалізовані оселедці, цукерки, яблука, безалкогольні напої, тобто за якими цінами. Це справа реалізатора. Головне — аби не присікались податківці, працівники міліції та сан-епідемстанції.
Зрозуміло, що ціни в основному відомі, узгоджені з господарем. Але масло того ж Дубенського виробництва в одному лотку коштує 16 гривень за кілограм, в іншому – 18, а в третьому – 12 гривень. От і думай, що й до чого. Звичайно, хочеться пошвидше продати молоковиріб. А якщо масло не „дубенське”? На чужому виставляються дві ціни: вища і нижча. Не кожен розбере, коли масло не в обгортках, чиє воно. Та й завжди можна до товару поставити потрібну ціну. Аби тільки його на аналіз не брали. Як правило, продавець рідко вгадає точну вагу, замість 500 грамів відріже 545, а нарахує на калькуляторі до оплати за 555 грамів, а то й за 560. Ваги зі стрілкою неважко „схилити” на бік продавця, досить встановити їх під кутом, скоротивши дві з чотирьох ніжок. Тут щонайменше „приварок” складе 50 грамів. У запасі „досвідчених” продавців може бути тонка малопомітна жилка, прив’язана до піддона. Коли потрібно, ногою під час зважування натискають на жилку, і покупка стає на „надцять” грамів „важчою”. Практикують також „притримування” лівою рукою лівої частини терезів. Ото й закупка „важчає” на стільки, на скільки душеньці продавця забажалося. Все просто.
А ось ще один прийом обману. Масло вам обов’язково загорнуть у папір чи целофановий пакет. Але ж такої тари на противагу „забувають” покласти. Ви ще й подякуєте за „культурне обслуговування” (читай: обман щонайменше 5-6 копійок). Сума невеличка? Та за день чимало пакетів „перекочує” під масло, ковбасу, оселедці.
Не забувається на базарі й „пальонка”: гирю просвердлюють знизу, а дірку прикривають шайбою. Потім обливають кислотою (щоб місце „заіржавіло”) і олійкою (щоб „почорніло”). Вона здебільшого під прилавком. Знайте, що продавець – непоганий психолог. Будь-кому полегшену гирю не покладе при зважуванні: наперед у черзі визначить „лоха”, котрого можна надурити. До того ж, ідеться звичайно про 3-4-кілограмову продукцію, де втрата „відщиплених” 30-50 грамів буде не так впадати в очі замовнику.
Здається, не може бути обману при зважуванні „безміном”. Та це тільки на перший погляд. Знаєте, чому їх залюбки використовують продавці? У старому „кантарі” пружина розтягується, й вага починає „брехати”. Зрозуміло, не на користь покупця.
„Розщедрився” пан Петро, повідав і про прийоми, що були у вжитку на ринку на початку ХХ століття. При нагоді до них вдаються й теперішні продавці. Того гляди, вам також зроблять „райдугу” чи „асортимент”, підмінять товар іншим або товар вищого ґатунку доважать нижчим (ним користуються м’ясники). Практикуються обважування „на папірець” (дорогий товар загортають у подвійний пакет чи товстий важкий папір) чи „по-темному” (вага розташовується так, щоб покупець не міг контролювати рух стрілки). Популярне і зараз обважування „на нахабність” – продавець замість одних бере гирі меншої ваги, користуючись неуважністю клієнта.
Признатись, голова йде обертом від обважування: „сім радощів”, „на пушку”, „на час”, „на похід” і т.д. і т.п. А ми думаємо, що на протилежному боці прилавка чи лотка знаходить совісний партнер. Тому й не беремо з собою на базар власний калькулятор, удома не прикидаємо майбутню приблизну суму за певну кількість товару. Що про нас подумає черга за спиною, як перераховувати названу продавцем суму, коли він іронічно косить у ваш бік? Між тим, отакі маніпуляції приносять „чесному” за день (відіграє роль товар, місцезнаходження лотка, сезонний попит) щонайменше 45-50 гривень. Уявіть, яким буде „навар” за тиждень, за місяць, за рік.
Маленьке застереження. Не маю на меті кинути тінь підозри в шахраюванні на всіх продавців, які в силу обставин торгують на ринках. Ні, серед них чимало чесних людей. І все ж нині придивляюсь, буваючи у велелюдних торгових рядах, до роботи лоточників. Якщо чесно, то багато зі сказаного сусідом не міг підтвердити. Невже вони здогадались, що мені про їх „секрети” відомо? Хтозна. Але це вже інша тема.
Василь ЯНОШІ,
Рівне.