Погожу літню пору всі чекають з нетерпінням на селі: дорослі хочуть потрудитись із користю в полі, лузі, малеча ж прагне гарно відпочити, набратися сил. Та не завжди вилазки на природу закінчуються добром, бо земляків підстерігають небезпеки, що надовго лишають шлейф неприємних вражень. Одне з них необачним “дарує” гарна на вигляд рослина з великим листям і білими кетягами квітів. Сибірський борщівник (така ще одна назва немилосердного бур’яну Борщівник Сосновського) вельми болюче кусається.
Тієї суботи група молоді відпочивала поблизу популярного в нашому краї Тараканівського форту. Марина, прагнучи зазнімкувати друзів, подалась до високих рослин, що підступили аж до стежки. Короткий вийшов доторк із лапатим, як у лопуха, листям – дівчина не надала “зустрічі” значення. А дарма, бо попереду була безсонна ніч, на тілі з’явились пухирці, а в неділю на руці та нозі – червоні плями, що немилосердно пекли. Потім “вдарила” висока температура. Дерматолог, до якого звернулася потерпіла, прописав спеціальну мазь, порадив примочки з холодного чаю, розтлумачив, як не допустити глибоких ран. Ціле літо лікувала уражені місця Марина, та все ж зостались темні пасмуги, що нічим не відмивались, спричиняючи юнці чималий дискомфорт.
Невдатному фотографу ще поталанило, бо доводилося чути про випадки, коли необережні та необізнані стають жертвами рослини, отримуючи болючі опіки. Багатий на фітоактивні сполуки, борщівник небезпечний ще й тому, що останнім часом міцно “прописується” в нашій місцині, стрімко розширюється. Цілі зарості “пекельної рослини” з’явилися на окружній Львівській трасі (неподалік Дубна), поблизу кар’єру – місця купання дітвори, між селами Тараканів і Підлужжя, на околиці села Кривуха. Виявлено небезпечні рослини на Волині, Львівщині, Закарпатті. Вітром насіння борщівника розноситься на чималі відстані, тому від нього потерпають селяни.
У районній санепідемстанції повідомили, що у них немає токсиколога, котрий би спеціально займався цією проблемою. Головний лікар станції “Швидкої допомоги” Яків Вагилевич повідомив, що упродовж останні двох років чергові бригади не фіксували викликів після контакту з підступним бур’яном. Найімовірніше, хворі зверталися одразу в лікарню. У прийомній палаті старша медсестра Світлана Сцівінська дала довідку: щодня тут “проходить” 50-60 людей, алергійні отруєння – не дивина. Але від чого вони з’являються (гриби, медикаменти, отрутохімікати, дикі рослини), знають у відділенні, зокрема шкірно-венеричному. Лікар Галина Бєлова, не вдаючись у деталі, підтвердила, що влітку до десятка пацієнтів потерпають від фітодерматозу (таку назву має болячка) після контакту з рослинами в полі, на сінокосі, під час відпочинку на природі. Ознаками її є підвищення температури, нудота, запаморочення, алергічні реакції, при астмі провокується задуха. Доводиться довго лікувати опіки через некроз поверхні шкіри, а пухирі нагадують сліди від окропу. І знову ж назвали серед потерпілих мешканців Тараканова, серед яких були й діти.
Завідувач ФАПом приміського села Світлана Рожко розповіла про найсвіжіший випадок, де мала чимало клопотів, коли намагалася “пригасити” хворобу вже старшої віком пані Марії. Односельчанка, пасучи корову, була необережною. Лікувалась амбулаторно, вдалось не допустити появи ран. Перед тим лікар відправляла у травматологічне відділення райлікарні двох школярів, а потім трьох горе-косарів, котрі мали невдале “побачення” з борщівником біля консервного заводу. Людям розповідають про неприємності від симпатичного на вигляд “сусіда”, сік якого, потрапивши у дихальні шляхи (рот і гортань), веде навіть до смертельних випадків.
Подейкують, ніби насіння цієї рослини потрапило на Полісся після Першої світової війни аж із Порт-Артура, коли у форт завезли гармати. Інші стверджують, ніби триметрова екзота з родини зонтичних, що звично поселяються при дорогах, поблизу смітників, у березі, з добрими намірами завезли пасічники. Листя на переселенцеві соковите, лапате, стебло товсте, немов у соняха, увінчане китицями цвіту, що нагадує кріп. Гектар його площі дає до 300 кілограмів меду. До того ж, медонос густим запаморочливим запахом приваблює крилатих трудівниць. В окремих колгоспах цю культуру пускали на силос: давала чималу масу, а її кислий сік був гарним консервантом. До речі, селянські корівки залюбки поїдають борщівник.
Мав розмову з комендантом Тараканівського форту Олександром Махновцем. Боротись із напастю важко. У багатолітника корінь глибокий, товстий – висмикнути його чи викопати нелегко. Навіть бульдозерами коріння корчували, та марно. Скошування теж малоефективне. Ліпше обробляти бур’яни при появі першої “розетки” раундапом, іншими препаратами. Але це вимагає багато затрат. Коли взялись до боротьби посеред вегетації, то ліпше скосити рослини, обробити гербіцидами листя, що лишилось, додатково залити рослини розчином препарату (в порожнину трубки стебла) – норма витрати рідини 120 мл на 10 літрів води. Якщо треба знищити “гнізда” серед городу, подбайте, аби не пошкодити культурні рослини.
Оце днями сусідка бідкалась, що на городі в селі Хорупань не може дати раду борщівнику: той просто розкошує після скошування і лізе на нову територію. Позаяк він квітує у кінці червня і на початку липня, можливо, цей матеріал допоможе пані Ганні та іншим читачкам, які хочуть позбутись неприємного сусідства, не піддавати своє здоров’я атаці дерматоза рослинного походження. Як на мене, то вже пора владі сказати своє слово у боротьбі з Борщівником Сосновського.
Василь Яноші,
Дубно.
