Рівне:

Створення та просування сайтів

КАСЕНИЧІ ЛЕЛІЮТЬ «ЯГУАРА»...

Суспільство 21-вер, 2006, 12:079 prov 1 062
Улюблене заняття, або як його модно називають хобі, у значній мірі визначає сутність людини, є мірилом її духовності, моральності. Адже те, чому людина присвячує себе поза роботою, доповнює вимір її характеристики. Купаючись в атмосфері улюбленої справи, вдосконалюєш себе, прагнеш засвітитися людству новими гранями власної особистості.
Не знаю, чи заступник Млинівського селищного голови Михайло Касенич колись занурювався у глибину філосософських понять, які визначають формулу хобі, але справу для душі знайшов. Нині навіть можна стверджувати, що зробив це відразу після десятирічки, коли вступив на агрономічний факультет Житомирського сільськогосподарського інституту. А привело його туди не бажання одержати диплом, а глибоко вивчити агросправу, яка манила з дитячих літ. Слід віддати належне млинівчанину, бо у інституті набув грунтовні знання, які згодом успішно застосовував у колгоспі імені Данова. Ким тільки не доводилося працювати, але душа постійно світилася, бо ж горнулася до землі. А коли став працювати у тепличному господарстві КАВТО «Мир», то відчув себе на сьомому небі. Вирощуючи там овочі, молодий спеціаліст мав змогу на практиці перевірити теоретичні набутки та ще й засвоїти курс господарської мудрості від Віталія Корнійчука.
Втім, у житті всього не запрограмуєш, тож після семи з половиною літ, проведених у сільськогосподарських лабіринтах, життєві стежини привели на посаду землеміра у Млинівсъку селищну раду. Хоч клопотів вистачало, але вирішив млинівчанин продовжувати свої агрономічні експерименти. Відтак разом із братом Анатолієм розбили три теплиці загальною площею 0,06 га і стали вирощувати помідори. Хто розуміється у цьому, то знає, скільки часу, сил потрібно затратити на цю роботу. До того ж брати обходилися без найманої робочої сили — усе робили разом зі своїми коханими дружинами. Мабуть, Бог їм допомагав, бо ж встигнути на роботі сумлінно виконувати коло посадових обов’язків, а згодом викладатися ще у теплицях — не кожний витримае такий темп. I хоч робота сезонна, але є біля чого потіти і крутитися. Урешті, всюди встигнути, якщо заняття приносить задоволення, якщо не просто «вкалуєш», а лелієш рослину, кожен кущик і овоч.
Якщо послухати пана Михайла, то стане зрозуміло: досягти успіху у справі можна лише тоді, коли та справа запалює у серці тисячі вогників, які освітлюють кожен крок людини, приносять душевне задоволення і окрилюють. Очевидно, Касеничі якраз і горять непідробною любов’ю до матінки-землі. Власне, про це можна судити не тільки по тому, як вирощують гібриди помідорів «Марісса F-1», «Аврелій Ф-1», «Ягуар», як обладнали канальне водопостачання у теплиці, як вирощують помідори на батьківському паю.
До речі, про батьківський пай. Касеничі обміняли 3,9 га землі в Ужинці на 1,3 га саду в корморадгоспі. I для того, щоб земля стала придатною для сівби сільгоспкультур, сімейство викорчувало... 121 дерево. Можна лише уявити, скільки часу і сил зайняла ця процедура. А нині на паю видно: землю не просто обробляють, а тут така собі науково-дослідна ділянка, де брати Касеничі впроваджують досягнення новітніх агротехнологій. До речі, знання, набуті в сільгоспінституті, пан Михайло постійно поновлює зі світу наукової літератури, фахових журналів. А два роки тому навіть їздив у Польщу, щоб перейняти досвід овочівників за Бугом. Звісно, і там дечому навчився.
Зрозуміло, що вирощування помідорів, інших овочів — хобі не заради хобі. Тут поєднане, як кажуть, красиве і корисне, бо улюблене заняття приносить доходи. Хоча не такі, щоб за них відлежуватися на Багамах, але якась копійка капає в сімейні бюджети Михайла та Анатолія Касеничів. У них є надійні замовники, котрі довіряють млинівчанам і впевнені, що їхній товар — чистий натурпродукт без нітратів та іншої хімії. До того ж помідори від братів-млинівчан довго зберігаються і не псуються — це свого роду фірмовий знак якості.
Коли минулої весни на сесії селищний голова Сергій Воробей запропонував кандидатуру Михайла Касенича на посаду свого заступника, то не приховував, що хоче працювати з людиною, котру поважає, знає і довіряє. Мабуть, довіра людей — це свого роду духовна родинна реліквія Касеничів, яку оберігають чистими помислами, сумлінними справами і виправдовують щоденною натхненною працею. Ну, а хобі — це віддушина, яка наповнює повсякдення повноцінними барвами і світлими надіями...
Віталій ТАРАСЮК,
Млинів.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору