Два тижні тому пройшли збори мешканців багатоповерхового будинку, що на вулиці Соломії Крушельницької. Перші за останні п’ять років. Швидко домовились із представниками ЖКП „Паркове”, що під час наступного опалювального сезону показники лічильника обліку теплової енергії будуть контролювати й відповідальні від жильців. А потім майстер пані Наталія та інженер пан Олександр (так представились) ледь встигали записувати претензії присутніх. Правда, діалог нагадував „гру в одні ворота”, бо молоді представники комунального підприємство погано розбиралися у назрілих питаннях.
Вісімдесятилітня бабуся Настя запитала: „Чому тарифи на послуги зростають, а люди тих послуг майже не одержують?”. Їй відповіли, що „це не в компетенції адміністрації „Паркового”, бо вона теж виконує чужі вказівки. Власне, такими ж були відповіді й на інші питання. А люди хотіли знати, за які неіснуючі послуги буде зроблено перерахунок. Адже повідомлення про оплату неіснуючих житлово-комунальних послуг надходять щомісяця, вартість їх зростає, а якість навіть тих, що вряди-годи надаються, вельми шкутильгає.
Незадоволеними розходились зі зборів жіночки. Я порозмовляв з пані Настею, яка обурено ображена на сьогодення. Колишня медсестра живе на 682 гривні. Добуває віку сама (єдина дочка мешкає у далекому Новограді). Більша частина пенсії йде на оплату комунальних послуг та медикаментів. А їх вартість постійно зростає. Чи не тому типовий український пенсіонер бідний, сумний та ізольований? Он за кордоном люди похилого віку мають змогу відвідати басейн, поїхати в інші країни, побувати на курорті. А дехто у нас навіть заздрить старим, мовляв, регулярно отримують допомогу держави. Та чому тут радіти? За останні півроку ціни на поштові послуги зросли на 50%, на ліки – на 30%, водовідведення – 34,1%, квартплату – на 22,9%. Нині кілограм цукру коштує 6 гривень (уряд обіцяв викинути на ринок „дешевий” солодкий продукт), за десяток яєць правлять 5,6 гривні. В аптеці заспокоюють: „Вартість ліків трішки зросла”. Нічого собі „трішки”. Он за рік вітчизняний протизакрепний засіб „Піколакс” подорожчав із 3,6 до 8,6 гривні за пляшечку. А хіба пенсія зросла у такій прогресії?
І що цікаво: на кожне подорожчання знаходять „виправдання”. Зросла ціна на масло, бо нещодавно перейшли на нові стандарти: дотепер у цьому продукті було чимало рослинних компонентів. За цукор більше правлять тому, що в Індії неврожай тростини, до того ж там швидкими темпами зростає населення (?!).
Але таки дошкуляє висока плата за неотримані компослуги. Постановою Кабміну від 12 липня 2005 року №560 намічено перелік послуг стосовно утримання будинків, споруд та приміщень і прибудинкових територій, усього 25 видів: прибирання сходових кліток, технічне обслуговування ліфтів, дератизація та дезінсекція (очищення будинків від шкідливих гризунів та комах), ремонт обладнання спортивних та дитячих майданчиків, підготовка будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період, освітлення місць загального користування тощо. Що „має” бабця Настя за 47 гривень квартплати? Половина вхідних дверей під’їзду відсутня, освітлення першого поверху теж, сходинка до входу розпалась, павутиння звисає з кутків, щурі ходять пішки по поверхах, ліфт постійно „барахлить”, поштові скриньки напіврозламані. „Теоретично” перший поверх прибирає двірничка, „практично” сміття треба переступати. Правильно, тут заслуга недбайливих мешканців, але не все залежить від них. Так, стіни в коридорі давно не знали ремонту, поручні сходів частково поруйновано. На першому поверсі розміщена диспетчерська служба. Під носом у її чергових повиривали з „живим” патрони, вимикачі. Ходять вони на роботу навпомацки, та як бути старим підсліпуватим квартиронаймачам, коли двері зачинено і на сходах – єгипетська темінь? Звернемося до служби, якщо в кухні тече кран або у квартирі пропало світло. Жіночка ретельно запише заявки – і ніякої реакції. Доводиться шукати „дядька Степана”. Власне, і посланці „Паркового” мали одну відповідь: „Це не наша компетенція”. Складається враження, ніби вони покликані тільки вибивати комірне.
Нині кожна бабця – політик. Аналізує, зіставляє побачене й почуте, ставить закономірні запитання. Днями перед журналістами у Карпатах виступив Президент. Він закликав виховувати в людей віру у краще завтра. І ніби в насмішку до цих слів телевізор повідомив, що з першого вересня буде підвищено ціну на газ для населення, а з наступного року таке підвищення здійснюватиметься щоквартально. От вам і „віра у краще завтра”. Найцікавіше, що сам Ющенко доручив це здійснити відповідному комітету, аби за рахунок народу покрити дефіцит бюджету. Та й наш облводоканал планує у другому півріччі знов підвищити плату за свої послуги. Невже тільки затягування цінового зашморгу - єдина панацея від загальнодержавних бід?
Комунальники деруть із партнерів по максимуму, не даючи взамін потрібного, тому пані Настя вирішила розірвати угоду із ЖКП „Паркове”, користуватись послугами „Домової Служби”. Здається, у неї будуть послідовники, принаймні з багатоповерхівки на вулиці Соломії Крушельницької, де після зборів нічого не змінилося на краще.
Валентин СУМЕНКО,
Рівне.
