Ненавидить власне минуле

Хоч живе нині Настя не на безлюдді, не на незаселеному острові, а майже у центрі Рівного, має багато приятелів і знайомих, але душу розкрити нема перед ким, нема з ким і поділитися сокровенним, навіть щиро порозмовляти. Дівчина просто боїться, що теперішні юні егоїсти і лукавці піднімуть її на сміх, почнуть кпитися та підколювати. Нині такі варіанти стали чомусь модними: сам нічого не вміє, не знає, не тямить, а з іншого залюбки намагається хоча б морально познущатися...
Мати народила Настю у свої шістнадцять років. Вона рано почала безрозбірливе сексуальне життя, тому й Настя неочікувано з’явилася на світ. Матір згодом пішла від батьків, немов на згадку залишивши їм свою маленьку дочку, а сама продовжила займатися проституцією на просторах усієї України.
Правда, матір інколи відвідувала Настю, а коли дочці виповнилося десять років, несподівано забрала до себе у Житомир. Тоді вона жила з дядьком Андрієм, від якого й народила дочку Юлю.
Загалом, як на сьогодні, жили непогано, хоча до головного болю набридали постійні “п’янки-гулянки”, як висловлювалася мати, хоча сама була в них чи не найактивнішою учасницею .
Андрій тоді не ображав Настю, але ставився до неї якось дивно. Вона намагалася обминати його, бо дещо почала підозрювати. І не дарма. Коли Насті виповнилося тринадцять років, вітчим зґвалтував її.
Настя про все відверто розповіла матері, а та спокійно і навіть якось байдуже відповіла: “Теж вигадала... Сім’ю зруйнувати хочеш? Не вийде...”
Після цього Настя не змогла жити у такій сімейці і пішла світ за очі. Почався справжній жах, бо дівчина жила де трапиться і як могла. До того часу бабуся вже померла, а дідуся забрала до себе старша сестра матері Розалія. А тому Настя скрізь, куди не потикалася, виявлялася зайвою: не було де голову прихилити.
Але так званою свободою Настя користувалася не дуже довго. Із допомогою міліції її вистежити, впіймали і силою повернули додому.
На цей раз Андрій знущався над нею словами досхочу, знаючи, що мати йому не перечитиме і не покине, а Насті ніхто не повірить, навіть якщо вона й буде правду розповідати про вітчима.
Незабаром, як і слід було чекати, у Насті з’явилася “гнила “ компанія, у якій вона й стала проводити свій вільний час, якого було вдосталь. Почала вживати алкогольні напої, палити і спати з усіма підряд. Так тривало до шістнадцяти років. І найдивніше те, що аморальність, якою займалася Настя, не приносила їй ні щонайменшого задоволення: все коїлося знехотя, майже автоматично, немов під впливом гіпнозу.
Настя добре пам’ятала, що в ранньому дитинстві вона була зразковою, розумною і слухняною дівчинкою, й усвідомлювала, у що перетворили її обставини, нездорові захоплення, хаотичне і невпорядковане життя. І дівчина, немов опам’ятавшись, вирішила зупинитися, повернутися у нормальний людський світ. А ще поставила перед собою мету: врятувати себе і свою сестру Юлію, якій також загрожувала небезпека опинитися у тенетах блуду, морального і фізичного бруду.
Коли Настя доросла до сімнадцяти років, пішов у інший світ і дідусь, і вона зненацька попросилася до тітки у квартиранти, бо Розалія жила самотньо у трикімнатній квартирі.
На щастя, тітка не відмовила і Настя із Юлею переселилися до неї.
Ось уже два роки, як дівчата нормально живуть, потроху долаючи набридливі щоденні дрібні проблеми. Але за ту слабкість, безвольність, яку Настя проявила у тринадцять років і пізніше, життєві ризиковані реверанси не може пробачити собі, ненавидить власне минуле. І хоча зґвалтування виштовхнуло її на вулицю, все одно треба було стати сильнішою, мужнішою, а не пливти за брудною течією. Так вона вважає сьогодні...
Тепер у Насті є мрія: виростити Юлю, а потім піти в монастир. Можливо, останнє звучить банально, немов химера, несусвітня дурниця. Але Настя без здригання не може дивитися на себе у дзеркало. Вона ненавидить себе, ненавидить!
Що Насті робити, як жити із тим, що вона пам’ятає і знає про себе? Думка про те, що вона знівечила, майже знищила власну юність, долю — не дає їй спокою. Інколи дівчині хочеться померти, але усвідомлює, що треба жити хоча б заради Юлечки. Зараз сестричці однадцять років і Настя повна рішучості, що зробить усе, щоб ніхто не зіпсував, не зруйнував юне життя, як їй, докладе всіх зусиль, аби відгородити її від нахабного і злочинного світу, від прірви бездуховності й аморальності.
А ще Насті до болю хочеться у свої дев’ятнадцять років бути щасливою і коханою. По-справжньому...
Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.