Рівне:

Створення та просування сайтів

СКЛАДНА ЖІНОЧА НАТУРА

Таке життя 11-гру, 2008, 16:069 prov 1 386
У Марії дві дочки. Старша Настя — із коротенькою косою. А молодша Юлія — із бантом на маківці. Скільки їх пам’ятають приятелі і сусіди Марії , дівчата постійно сперечалися між собою, навмисне стійко протистояли одна одній.
Як завжди, починалося майже з нічого, й ініціатором була молодша: “А в мене є духи “Конвалія”, а в тебе немає”. Юлечка крутила перед носом Насті флакончиком. “Зате в мене є червоний заєць”, — старша виймала з кишені іграшку. Але Юля ніколи не поступалася. “А у мене зате... — вона на секунду замислювалася, чим би ще похвалитися, — у мене зате грип. А у тебе нема! Ага!”
Смішні дітки, їхня мати тоді міркувала: “Нехай змагаються. Загартовують характери”.
Дівчата якось непомітно і швидко виросли. І ось Юлії уже сімнадцять, а Насті — дев’ятнадцять. Одного чудового дня старша вийшла заміж за Андрія.
Андрій переселився до дружини — квартира велика, всім місця вистачає. Але із перших днів почувався, як мовиться, не в своїй тарілці. Він навіть не відразу зрозумів, хто і що псує йому настрій. Настя — чудова дружина, турботлива, ніжна, любить чоловіка і він її. Теща не набридає повчаннями, як буває у людей. Що ще треба від матері дружини?! Юля? Сестра жінки! Ось хто додає ложку дьогтю у медовий місяць молодих. Із веселої і безтурботної дівчини вона раптом перетворилася на похмуру, наїжачену і пригнічену, таку, що ледве спроможна розмовляти. Андрій вибрав момент і викликав Юлію на відверту розмову:
“Я тобі чимось заважаю? Дратую? Скажи, спробую зрозуміти. Якось розберемося”. Вона із іронічною посмішкою подивилася на зятя: “Це ти в нас простий, а я натура складна. Інколи сама себе не розумію”.
Зовсім не хотів Андрій створювати в оселі конфліктну ситуацію. Раніше, до одруження, він бував у сім’ї Насті і бачив Юльку життєрадісною. А тепер її наче підмінили...
У дитинстві Юля розповідала всім, що стане естрадною співачкою. Підстави були: майже досконалий слух і яскрава зовнішність. Що ще треба?! Так вважала сама Юля. Але співачки із неї не вийшло. Та дівчина особливо не розчаровувалася.
Неждано Юля вдома оголосила, що вона влаштувалася на роботу у тир. На що Настя відреагувала двозначною посмішкою. Але Андрій під столом наступив дружині на ногу, щоб не розпалювала суперечки. Мати сказала: “Тобі подобається тир?! Нехай буде тир”.
Якось ввечері всі зібралися на кухні за одним столом, вечеряли. Тоді найбільше розповідала Юлія: “Так цікаво у нашому тирі! Один дядько всі мішені розстріляв. Уявляєте?! Шкода тільки, що зарплату затримують”.
Пройшов час. Якось Андрій простував повз старенький тир, де мала працювати Юлія. Але він стояв без ознак життя: двері і вікна забиті дошками. Андрій все ж запитав якогось пенсіонера, що сидів неподалік на лавочці : “Це — тир?” У відповідь почув: “Тиру тут нема уже років п’ятнадцять, якщо не більше. Кажуть, що на цьому місці будуватимуть кафе чи бар...”
Так Андрій дізнався правду. Нема у Юлії ніякої роботи. Всі її розповіді — звичайнісінькі побрехеньки. Самолюбиве дівча десь вештається цілими днями, щоб приховати власну невлаштованість. Чи легко людині так жити? Ні роботи, ні подруг, ні прихильності довколишніх. Андрій думав про те, як непросто Юльці творити благополучну сцену при поганій грі.
Андрій нікому, навіть Насті, не розповів про тир. А тут підійшов день народження Юлії. “Ніяких гостей, — запротестувала дівчина, — відсвяткуємо у вузькому сімейному колі”. І ось вони розсілися довкола столу. Юлія приносить із кухні чергову страву: “Це мій фірмовий салат, індонезійський”. Салат виявився таким гострим, що у Андрія сльози побігли струмком, але він мужньо його їв . А потім дістав із кишені яскравий папірець: “Юля, ми із Настею даруємо тобі туристичну путівку у Чехію!” Дівчина вибухнула радістю: “Ой! Звичайно, поїду! Побачу закордоння!”
Повернулася Юлія із поїздки сяюча: “Я познайомилася із одним хлопцем. Він, до речі, працює у вашій фірмі, Андрію. Такий дотепний, ми весь час сміялися”.
Незабаром Юлія запросила Максима у гості. Він також розповідав про їхню мандрівку. Юля співала, акомпонуючи собі на піаніно. “Як гарно ти граєш — захоплювався Максим, не відходячи від дівчини. — Ти мені навіть не сказала, що вмієш грати на піаніно.” “Природна скромність,” — удавано сором’язливо опустила очі Юля.
Юля так і не дізналася ніколи, що їхній зять Андрій все влаштував спеціально. Навіть заміняв Максима на роботі, доки тривала їхня неждана-негадана мандрівка...
Невдовзі Юля і Максим одружилися, і колишня егоїстка почала вилюднюватися. Недарма ж кажуть у народі, що кохання змінює людей. Дав би Бог, щоб на краще...
Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору