НЕ РОКСОЛАНА...

Настя прогулювалася торговим центром, помітно відрізняючись від загального натовпу. Їй подобалось це місце, незважаючи на весь гамір і метушню. Особливо любила дивитись, як яскраво світились вітрини. Врешті вона згадала, що має придбати новий стартовий пакет мобільного зв»язку, адже її колишній номер вже встиг стати надбанням громадськості. Дівчина не помічала, що увесь цей час за нею спостерігали.
Усе стало зрозумілим, коли на її новий номер зателефонували і незнайомець усе пояснив. Як виявилося, він – власник павільйону, де продавались засоби стільникового зв»язку. А номер дізнався просто – запитавши у продавця, який працював на нього. Раміль ще довго висловлював захоплення з приводу Настиної зовнішності, але дівчину вразила його мова. Це і стало приводом до запитання:
– Яка в тебе національність?
Як виявилось, незнайомець був турком. Він запропонував зустрітись. Але Насті ця пропозиція не сподобалась – вона не була прихильницею випадкових знайомств. Однак цікавість усе ж перемогла. Дівчині дуже хотілось побачити цього турка, який він із себе.
І вже підчас зустрічі Раміль відчайдушно намагався розсипатись компліментами та афоризмами. Але Настю дратувало те, коли він називав її “красівий український девушка”. Для себе вона визначила, що ця їх зустріч буде останньою. Вона намагалася сприймати його невдалі жарти та недоречні компліменти, а сама благально дивилася на годинник. Зрештою настав кінець її мукам. Раміль запропонував підвезти її своїм, як він висловився “конем”- червоним “мерсом”. Але Настя завбачливо відмовилась, її зовсім не хотілося, аби він дізнався її адресу. Опісля Раміль ще довго дзвонив і зізнавався у своїх почуттях. Власне те, що вони у нього виникли так швидко, і відлякувало дівчину. Зрештою, вона додала його номер до фільтрованих і вже, здавалось, почала забувати про цей випадок. Доки не пішла з подружками до нічного клубу; там лунали східні мотиви. Звісно, дівчата не втрималась – почали танцювати. Але Насті це вдавалося краще всіх – колись вона вивчала мистецтво східного танцю на курсах. Повністю віддавшись музичним ритмам, вони й не помітили, як опинились у колі, сформованому відвідувачами бару. Дехто намагався долучитись до цього танцю, але ці спроби були невдалими. Раптом один чоловік запросив Настю танцювати з ним. Дівчина радо погодилася, адже танцював він непогано. Оскільки в залі було темно, вона добре не розгледіла, хто це був. Проте, коли за його командою увімкнули світло Настя побачила, що це Раміль, як виявилось – власник і цього розважального закладу.
– Ніде від тебе не можна сховатись, – з обуренням зауважила дівчина.
Раміль почав привселюдно запевняти у своїх почуттях і навіть спробував запропонувати руку і серце.
– Це був лише танець… Четвертою твоєю дружиною я стати не збираюсь. І Роксоланою теж…
Мирослава КРУПЕНКО,
Рівне.