Брат вбив брата

Точніше, гроші, які менший із них Михайло виручив від продажу худобини. Чоловік вважав, що кінь належав йому, а тому і ділитися коштами зі старшим Миколою він не мусить. Тож, 12 вересня обидва не знайшли нічого кращого, ніж доводити свою правоту за допомогою дерев’яної палиці.
Про це Провінційці повідомили Марина НОНКА, Микола ЛЕКАЙ — ВЗГ УМВС у Рівненській області.


– 13 вересня 2009 року близько другої години ночі до чергової частини Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області надійшло повідомлення, що в селі Озерськ виявлено труп чоловіка, – повідомив начальник Дубровицького райвідділу міліції Григорій Дем’янчук. – Слідчо-оперативна група, виїхавши на місце події разом із працівниками Управління карного розшуку УМВС, встановила, що загиблий – 57-річний місцевий житель Микола, який мешкав разом зі своїм братом Михайлом, 1964 року народження. При опитуванні сусідів вдалося з’ясувати, що саме останній, можливо, наніс Миколі тяжкі тілесні ушкодження. Після цього підозрюваного було затримано. Він невдовзі зізнався, що дійсно побив брата палицею по голові, від чого останній помер. На даний час за цим фактом порушено кримінальну справу за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, проводиться слідство.
Підозрюваного довго шукати не довелося. У той час, коли односельці викликали міліцію, Михайло «спочивав» під плотом. Спершу чоловік нічого казати не хотів, а згодом повідомив правоохоронцям, що сталося напередодні.
– Я продав коня, а він почав вимагати у мене гроші, – розповів Михайло. – Брат сказав: «Дай мені на півторачку вина». Вирішив, що краще сам поїду та візьму. Узяв. Прийшли наші спільні знайомі, вони зайшли до хати разом із Миколою. Потім я вирішив покормити коня, і в цей момент брат мене вдарив палицею. Я її вирвав – і по ньому. Пішов до сусідів і зізнався у всьому…
Та двоюрідний брат із дружиною, до яких прийшов Михайло, відразу не повірили, що він міг забити когось на смерть. Хоча чоловік і був дуже схвильованим та ще з порога заявив: «Усе, я з братом розрахувався…» Перевіряти, як там Микола, родичі не стали. А підозрюваний тим часом, замість викликати лікарів, поїхав з іншими знайомими за сестрою у сусіднє село, потім вирішив ще «добратися», сам «приговорив» пакет вина і, не маючи сил йти додому, заснув під плотом. Микола ж стікав кров’ю. Після побиття він зміг піднятися та дійти до веранди, де й помер на ліжку. Судмедексперти виявили у загиблого набряк та забій головного мозку, закриту черепно-мозкову травму та інші тілесні ушкодження…
Односельчанка Раїса, яка доводиться дружиною двоюрідному брату обох чоловіків, у розмові з нашим кореспондентом зауважила, що сварки між Миколою та Михайлом відбувалися не вперше. Близько тижня тому підозрюваний теж побився із загиблим, після чого останній ходив із синцем на обличчі. За її словами, найчастіше ініціатором конфліктів виступав саме Михайло.
– Він був більш неспокійним, а коли випивав – узагалі неадекватним. Бувало, що привітаєшся з ним, а він тебе «обматюкає», – зауважує Раїса. – Та вже за декілька хвилин говорить, як ні в чому не бувало. Натомість покійний Микола був дуже доброю, врівноваженою людиною, усі його в селі хвалили, слова поганого про нього не сказали.
Микола у Озерцях був за ветеринара. Чи то він курси якісь закінчив, чи просто мав дар лікувати худобу, але людям допомагав постійно, нікому не відмовляв. Та й у власному господарстві підтримував лад. Михайло, кажуть, теж роботи не цурався. Обійстя дісталося братам у спадок від покійних батьків. Там обидва холостяка й хазяйнували: разом орали, разом засівали, разом урожай збирали. Зазвичай і худобу разом купували та доглядали. А ось через якогось коня помиритися не зуміли…