Отруїлася у Польщі

Працьовита українка завершувала збір полуниць і планувала працевлаштуватися на заготівлю малини. Затримавшись на роботі, мимоволі відчула різкий запах якоїсь „хімії” — це по сусідству тямковитий ґазда обробляв нею сад. Спочатку дівчина не придала цьому значення, однак на ранок занедужала. Два дні безсила і квола пролежала без будь-якого лікування, а болі терпіла лише завдяки вольовим зусиллям. Коли ж трапилася нагода, то зі співвітчизниками вирушила додому. На кордоні польські прикордонники спочатку припустили, що пані симулює і таким чином прагне пом’якшити ставлення до себе, бо їй загрожувала депортація. Тому це на гонорових і безсердечних стражів кордону не вплинуло і вони «вліпили» у паспорт українки штамп про депортацію. Коли ж ота не вельми приємна для дівчини офіційна процедура завершилася, на очах прикордонників вона втратила свідомість. А коли дійшла до тями, то перше, що почула з вуст зляканих панів у погонах, чи не треба до неї викликати «рятунковє поготовє», тобто швидку допомогу. Млинівчанка гордо відмовилася від послуг забугорної медицини. Уже в Млинові дівчині стало настільки зле, що змушена була звернутися до місцевих фахівців у білих халатах. Відтак вона стала пацієнткою терапевтичного, реанімаційного, хірургічного відділень центральної районної лікарні. Багатопрофільне лікування було зумовлене тим, що отруєння хімікатами дало ускладнення, спровокувавши загострення задавненої хвороби. Головний лікар Млинівської ЦРЛ Ярослав Данильчук особисто долучився до лікування і разом із колегами поставили дівчину на ноги. Таким чином млинівські медики нейтралізували біду, яку підкинув аграрій із-за Буга. Очевидно, цей прикрий випадок не скоротить потоку українців у близьке і далеке зарубіжжя, котрі хочуть там заробити гріш. Однак усім варто замислитися: чужина потребує нашої сили і невтомної праці, а про свої болі сповідуємося отчому дому...

Віталій ТАРАСЮК,

Млинів.