Заради дешевого піару політики роблять Україну бідною

Таку думку висловив народний депутат України від Блоку Юлії Тимошенко Юрій Прокопчук на прес-конференції, яка відбулася у Рівному минулого тижня. А приводом для спілкування з журналістами стало прийняття законопроекту про прожитковий мінімум та мінімальну зарплату у 2009-2010 роках.
За словами народного депутата, ухвалення закону про підвищення соцстандартів, не підкріпленого положеннями про джерела додаткових надходжень, зруйнує всю фінансову систему країни. Забезпечувати додаткові витрати доведеться шляхом емісії гривні. А це гарантовано розкочегарить інфляцію і поверне країну в середину 90-х років, коли вона вимірювалася дво — і тризначними цифрами. Власне, сама реалізація ухваленого законопроекту не зможе вирішити проблему підвищення рівня життя переважної більшості українців. Оскільки у ньому не передбачено адресність, тобто зарплати і пенсії найбільше зростуть у тих, у кого вони й так високі. В тому числі й у депутатів, у голови НБУ (в нього зарплата 140 тисяч гривень на місяць!!! – авт.), в інших високопосадовців. Для більшості населення України зарплати зростуть на 10-15 гривень. А ось через інфляцію доведеться витрачати набагато більше. Аби уряду виконати цей закон, (а на момент виходу номера стало відомо, що Президент України Віктор Ющенко, незважаючи на прохання відомих економістів та фінансистів, таки завізував цей закон – авт.) доведеться збільшити витрати бюджету, що створить брак коштів на інші соціальні програми, а крім того, посилить навантаження на підприємців. Через різке зростання реального дефіциту держбюджету катастрофічно збільшаться борги із виплати зарплат і пенсій. Тобто на папері мінімальна зарплата буде 869 грн., але, на відміну від сьогоднішньої ситуації, виплачувати її не будуть. По суті, це веде до середини 90-х, коли майже вся країна не отримувала зарплати після того, як подібні ”розумники” розкрутили гіперінфляцію в Україні. Суттєве підвищення соцстандартів ставить хрест на 4-ому транші МВФ – а це ризик для курсу гривні, для родин, які мають доларові кредити. Кошти МВФ мають, по-перше, допомогти стабілізувати валютний курс гривні і, по-друге, зменшити дефіцит держбюджету. Тобто популізм (Партії регіонів) може напряму призвести до того, що за долар будуть давати і 15, і 20 грн. А це величезний ризик і для банків, і для банківських депозитів, і для родин, які мають кредити, номіновані в доларах. Але ж не варто говорити, що уряд Юлії Тимошенко не прагне збільшити зарплати чи пенсії в Україні. Урядова концепція зростання зарплат під час кризи передбачає поетапне підвищення саме тим, хто сьогодні знаходиться в найскладнішому стані, хто цього найбільше потребує – працівникам освіти, охорони здоров’я, системи культури і т.д. Головне завдання полягає у тому, що доходи освітян і лікарів мають бути не нижче, ніж у промисловості. Саме з цих міркувань урядом у 2010 році закладено адресне збільшення соціальних видатків для найбільш обділених працівників бюджетної сфери. Наприклад, для вчителів закладено підвищення на 32,5%, бібліотекарям зарплати збільшено на 50%. У бюджеті на наступний рік передбачено поетапне зростання розмірів і зарплат, і пенсій. Але ж ні депутати Партії регіонів, ні Президент Ющенко не хочуть його підтримати й підписати. Бо Тимошенко не передбачила у державній скарбниці грошей на новий меморіал з голодомору. А це ж так потрібно нині Україні, на думку нашого гаранта.
За словами голови бюджетної комісії облради Олега Хомича, лише на два місяці цього року для Рівненської області для виконання закону потрібно не менше 60 мільйонів гривень. А це не реально. І може призвести до того, що ні пенсій, ні зарплат люди просто не будуть отримувати.
Прагнення допомогти дрібним підприємцям спонукало уряд прийняти рішення про відміну ринкового збору. Однією з причин цього було те, що підприємці гроші платять, а вони все одно до міського бюджету майже не доходять. Тобто для міської скарбнички тут втрати незначні, а в держбюджеті на наступний рік передбачено й механізми їх компенсацій. Як розповів на прес-конференції приватний підприємець Микола Грудницький, який торгує на одному з місцевих ринків цілою родиною з початку 90-х років, вони щодня платять по 120-150 гривень ринкового збору. Здавалося б, цифра незначна, але за місяць набігає суттєва сума. І в часи фінансової та економічної кризи ці гроші можуть неабияк стати в нагоді для сім’ї. За словами пана Грудницького, він особисто поспілкувався з більше ніж 300 колегами по ринку, й переважна більшість з них обома руками за відміну ринкового збору. Решта бояться, аби один податок не замінили іншим. Втім, відповідна постанова Кабміну передбачає, що скасування ринкового збору не означає одночасного введення жодних додаткових механізмів, зокрема таких, як касові апарати. ”Як платили фіксований податок, так і буде залишатися фіксований, хто платив єдиний, той буде платити єдиний податок. Жодних змін щодо обліку чи сплати податків не буде.
Володимир Садко.