Кошти на пам’ятник збирали всім селом

Села Слобідка та Прикордонне Острозького району – унікальні не лише на Острожчині, а й напевне, у всій Рівненській області. Адже в часи новітньої історії вони розташовувались на прикордонні з Польщею, тому входили до складу Радянського Союзу. Тож люди з цих сіл ще задовго до Другої світової війни знали, що таке колективізація, продзаготівлі й голодомор.
Щоправда, до сьогодні очевидців того лихоліття лишилося мало: усього 35. З їх розповідей, спогадів відомо, що голод тут був набагато менший, аніж в інших регіонах України, і випадків голодної смерті зафіксовано не було. Причина банальна: поруч — кордон, змога тайкома переправитись через річку Вілію, щоб обміняти якісь речі на харчі, або ж знайти допомогу в родичів, які жили по той бік кордону... І все ж часи були страшні. Позначились вони на здоров’ї дітей, виснаженні і передчасній смерті дорослих.
В пам’ять про ті роки і вирішили слобідчани встановити пам’ятний знак. Кошти на його спорудження збирали всім селом. Допомагали також жителі Прикордонного та Межиріча, які входять до складу однієї й тієї ж сільської громади.
Ескіз підготував голова Межиріцької сільради Микола Губернюк. А втілили задум острозькі митці Марія та Олександр Примаки. Минулого тижня пам’ятник було відкрито в центрі села, біля клубу, де, до речі, знаходиться і обеліск полеглим у 1941-1945 роках. На чорних гранітних дошках ми бачимо свічу скорботи, троянди та напис: “Пам’ять про наших земляків, які перенесли голодомор 1932-1933 років”. Це другий меморіальний знак жертвам голодомору, який встановлено на Острожчині (до цього було встановлено подібний у Вільбівному). Але цей – перший, встановлений у місцях, жителі яких на собі відчули, що таке жити впроголодь на рідній, родючій землі.
Освятив пам’ятник отець Юрій Лукашик, благочинний Острозького району УПЦ КП. Після короткого мітингу, на якому виступили представники місцевої адміністрації та мешканці села, було запалено свічі пам’яті, покладено квіти та житні колоски, яких так не вистачало в ті далекі, лиховісні роки.
Олександр ГЛАДУНЕНКО,
Острог.