Ошуканство по-дубенськи

Пристойно одягнена пара молодиків упродовж кількох днів ретельно «пресує» ринок, обираючи молоду жертву. Непогані психологи, шахраї вивчають характер, уподобання обраного «об’єкта» — людини нерішучої, яка до правоохоронців не піде. Настає день «ікс». Замовляють молодики, як правило, цінну річ: імпортне взуття, костюм, куртку, радіо- чи відеоапаратуру. Потім до продавця-реалізатора підходить один із клієнтів. Довгенько хвалить намічений товар і водночас бідкається, що вдома не вдалось «нашкребти» всю суму. Замовлене він візьме, а в заставу залишить печатку чи ланцюжок із благородного металу, вартість яких втричі вища за ціну товару. А через 2-3 дні принесе не десять, а п’ятдесят зелененьких, аби пані Марія знала його доброту. Продавець, свята простота, погоджується. Через два дні до продавця підходить подільник покупця, запитує, чи ще в пані Марії застава. Мовляв, колега прихворів, оце передав борг, аби виручити «заставу». Задоволені таким ходом і продавець, і товариш покупця. Але тут починається найцікавіше. Наступного дня (термін застави ще не минув), з’являється власник печатки (ланцюжка), простягає півсотню «баксів» і просить повернути печатку чи золоту річ. Пані Марія намагається пояснити ситуацію. Але «боржник» починає «качати права»: віддати коштовну річ або гроші за неї. Нікому ніяких доручень він не давав, знати нічого не хоче. Плач жіночки до уваги не береться. З’являються нахмурені бритоголоці, вимагач недвозначно натякає, що чекає продавця в разі супротиву. Ще й сам погрожує звернутись до правоохоронців — обманювати себе не дозволить. Спектакль розіграно, як по нотах, закінчується він здебільшого на користь кидал. У Дубні вже зафіксовано кілька випадків такого ошуканства. І що цікаво: ніхто з потерпілих до правоохоронців не звернувся.

Василь ЯНОШІ,

Дубно.