Чи не з найбільшою кількістю лісових красунь зустрів зимові свята Микола Карасик, мешканець Клеваня, що на Рівненщині. Його подвір’я – ялинкове царство. Тут росте майже три тисячі дерев. Туї, канадські й голубі ялинки, а також живопліт із бирючини, грабу – усьому тут знайшлося місце...
Попід вікнами будинку – розкішна лісова красуня. Височенна, гілочки – одна в одну. Як із казки. “Це не сосна і не ялина, а тсуга, – пояснює господар. – Її ще батько посадив”. Цих дерев росло два: одне тут, а інше над дорогою. Його пан Микола товаришу подарував. “Я тоді навідувався до нього чи не щодня. Дивився, чи добре за тсугою доглядають, – усміхаючись розповідає чоловік. – Їй ще сусідський горіх затінок робив. То чоловіка вмовили, щоб гілки пообрізав. Туга виросла, як лялечка”. За своїм деревом чоловік також доглядав. “Можна її й гірляндами прикрасити. Буде, як у Франції,” – жартує і проводить мене далі по алеях, висаджених туями.
Замість звичного городу і плодових дерев біля будинку колишнього лісника Миколи Карасика – дендропарк, де ростуть рідкісні види хвойних. Подвір’я обрамлює рівненько вистрижений живопліт. Обабіч же – дорога. А такий “паркан” оберігає від поглядів, пояснює господар. Підходимо до конусоподібних ясно-зелених канадських ялинок. Вони тут – улюбленці, нагадують про роки навчання і про друзів. “Цим деревцям вже більше двадцяти років,” – розповідає пан Микола і проводить мене далі.
“Тут раніше баба з дідом жили. У них були такі виноградники, що здавалося, то справжні джунглі. А ще росли квіти. На нашому ж городі, який межував із тим виноградно-гладіолусовим царством, вирощували то буряки, то картоплю,” – згадує чоловік. Коли ж облаштуванням маєтку зайнявся він, тут утворилися алеї і з’явилися лісові дерева. Воно, звичайно, чудово, коли все росте хаотично, так, як створила природа. Але й у правильних лініях є своя краса й філософія, впевнений господар.
Підходимо до ще невеликих ялиночок з відтінком голубизни. Їх тут безліч. Торкаюся до колючої, як їжак гілочки однієї з них. “З ними треба бавитися, — розповідає пан Микола. – Одна ялинка за рік виростає на кілька сантиметрів, а бур’ян може бути і в людський ріст. Ми їх полемо і удобрюємо”.
Це ялинкове царство з’явилося тут не випадково. Колишній лісник Микола Карасик разом із дружиною спеціально збирали шишки голубих ялинок. Потім на грубці висушили їх та й зібрали насіння. А весною посіяли. Ось тепер дивують новорічні деревця перехожих і сусідів.
Тетяна КУШНІРУК,
Клевань.
