Майже три кілометри зеленого дива

“Я приїхав сюди у 1959 році, відразу після закінчення Львівського лісотехнічного інституту мені дали направлення на роботу на Рівненщину, — охоче ділиться спогадами симпатичний сивочолий чоловік. – І відтоді так і залишився в цих краях. За життя довелося працювати на п’яти різних посадах: від помічника лісничого дійшов до головного лісничого Клесівського лісгоспу.”
Розмовляючи з цим жвавим чоловіком (ну ніяк не повертається язик назвати його дідусем), я все не могла повірити в те, що йому нещодавно виповнилося сімдесят чотири роки. “Та я вже дійсно далеко не молоденький, от нещодавно і день народження відсвяткували ” – жартуючи переконував мене Олексій Федорович, ведучи по алеї, обабіч якої стояв акуратно підстрижений живопліт. “Це ж які золоті руки повинна мати та людина, яка усе це створила “ – подумала я і розпочала розпитувати пана Ворона про те, як йому вдалося усе це зробити і коли саме з’явився задум щодо цього.
“Це було приблизно п’ятнадцять років тому, — щиро усміхаючись, продовжує він розповідь. – Якось ми поїхали з колегами - лісівниками на Волинь. Там я й побачив, як один лісник пробував підстригати дерева таким чином, щоб вони набували певної форми. Мене це настільки захопило, що я відразу вирішив і собі попробувати. Тож повернувшись в рідний держлісгосп, я взявся до справи. Сьогодні у нас уже є два кілометри триста вісімдесят метрів живоплоту, який я разом зі своїм помічником періодично стрижемо та надаємо форми ”.
Тим часом ми підійшли до ще одного витвору вмілих рук майстра – зеленого “дивана” – виготовлену з дерева і пофарбовану лавку оточували самшитові і ялинові дерева. Їх посадити, а згодом надали такої форми, що й не віриться, що перед тобою – справжнісінький диван. Правда, зелений.
Не криючись, пан Ворон відразу поділився зі мною секретом, чи то пак процесом створення такого дива. “Для цього потрібно придбати три десятки дерев, — детально пояснює мені пан Олексій. – Перші десять мають бути до метра висотою. Друга десятка має сягати десь метр десять, метр двадцять сантиметрів. А третя партія – метр п’ятдесят або метр шістдесят сантиметрів. Їх слід саджати близько одне від одного. А згодом потрібно попрацювати трохи, щоб надати їм форми дивана. Звичайно, якщо є бажання, щоб диван був довшим, то, відповідно, і дерев потрібно брати більше.”
Загалом вмілі руки майстра вже виготовили 20 “диванів”, причому деякі з них він їздив робити високопоставленим посадовцям у столицю.
“Ці зелені “дивани” тому такі популярні, що, сидячи на них, людина просто оздоровлюється, — з щирим захопленням пояснює майстер. – Адже і ялинка, і туя виділяють чимало фітонцидів, які оздоровлюють організм людини, вбивають чимало бактерій. Особливо корисно тут сидіти тим, кому потрібно заспокоїти свою нервову систему, а також людям із захворюваннями легень.”
Ми проходимо поблизу зеленого ”їжачка”, “келиха шампанського” та інших витворів золотих рук пана Ворона. За словами самого майстра, йому варто лишень поглянути на дерево — і він уже бачить, що з нього можна зробити, якої форми краще надати.
“Наш Ворон – просто унікальна людина. Чотири роки тому він разом із іншими працівниками лісгоспу посадили за один день 240 дерев туї західної кулястої, — розповідає Ігор Артюшок, головний лісничий ДП “Клесівський лісгосп”. — Та не просто посадили, а зробили це так, що висаджені дерева утворили герб України. Проте тієї ж ночі якісь волоцюги поцупили дерева. Тож наступного дня довелося ще раз висаджувати їх. Однак сьогодні зелений герб помітно здалеку”.
Невдовзі довелося прощатися з цією прекрасною людиною. Мені дуже хотілося і далі слухати його чудові розповіді, однак пан Олексій поспішав. “У нього ще чимало роботи, адже, незважаючи на свій поважний вік, він і досі працює у Клесівському лісгоспі майстром по озелененню, — пояснив мені причину такого поспіху друг майстра Олександр Дмитренко. — А ще він захоплюється рибалкою, полюванням. Також тримає велику пасіку. До речі, такого смачного меду, як з пасіки Ворона, я більше ніде не куштував”
А я зізнаюся, що мені ніде не доводилося бачити такого дива, яке своїми руками створює пан Олексій.
Олеся КІШКА,
Клесів.