Рівне:

Створення та просування сайтів

Рівняни – праведники України

Суспільство 11-мар, 2010, 12:459 prov 1 440
Мешканці краю, які під час війни рятували людей, ризикуючи власним життям, отримали відзнаки “Праведник України”. Серед нагороджених – Микола Ошурко із Зарічненського району, Марта Чернюшок та Марія Юрчук із Гощанського району. Майже всі брати й сестри пані Марії мають таку відзнаку, адже ця родина під час війни врятувала чотирьох євреїв та декілька десятків військовополонених.
“То була велика сім’я: батько, матір і на той час ще восьмеро дітей, наймолодший син, що став дев’ятою дитиною, народився у 1945 році. Родина жила на хуторі, мала чимале господарство, — розповідає Лідія Кушко, голова Рівненської обласної асоціації рятівників милосердя, християн “Праведники народів світу”. – З літа 1943 року до літа 44 сім’я переховувала чотирьох євреїв, а також військовополонених. З розмов я чула, що їх було 28, однак ймовірно, що кількість врятованих ще більша. У небезпечний час сім’я прихистила братів Сігалів із Тучина а також Іцика Струлевича і Шльому з Межирич. Із братами Сігалами родина підтримувала хороші стосунки ще до війни. Адже матір Марії Юрчук вичиняла шкіру, і возила її в Тучин до шевців – братів Сігалів. Для них також замовляли речі для дітей із цієї родини. Тож коли шевці прибігли на хутір, рятуючись від небезпеки, то віруюча родина дала їм притулок. Спочатку втікачів ховали у клуні, потім у хліві, а пізніше, із настанням холодів, — у погребі під кухнею...”
Для цього підвал довелося розширювати. А землю, викопану з погреба, розсипали по полю. У порятунку людей батькам допомагали й старші діти. Так, старша сестра Марії шістнадцятирічна Анна вивозила військовополонених, серед яких був і узбекський солдат, який пізніше, по закінчинню воєнних лихоліть, приїздив у гості до сім’ї, що йому допомогла...
“Родині доводилося переживати й обшуки, які влаштовували німецькі солдати. Очевидно, хтось доніс на цю сім’ю, тому якось на хутір прибула поліція. Обнишпорили усе, однак втікачів не знайшли. Тоді почали погрожувати матері й дітям розстрілом. Від того обшуку у старшої сестри Анни на все життя залишився шрам – один із солдат вдарив її поліном. Та людей, що переховувалися в погребі, ніхто не виказав. У 1944 році, після визволення Рівного, втікачів відвезли у військомат. Звідти вони пішли у радянську армію, — продовжує розповідь пані Кушко. – Пізніше, у 50-их роках один із Сігалів приїздив угості... Я особисто знала цю родину. Майже усі вони тепер отримали звання “Праведник України”, діти їхні також мають відповідні дипломи.”
Після війни родина зазнала гонінь і репресій — брат Микола був у лавах УПА. В 1947 році Марію і сестру Галину заарештували й допитували у в’язниці в Рівному. А сестру Ольгу засудили до страти. Вона відсиділа у таборах смерті 10 років... Дехто з цієї сім’ї вже пішов із життя, померла й Марія Юрчук, однак звання “Праведник України” присвоюють і посмертно. Документи про цю родину Лідія Кушко надсилала і в Ізраїль (адже представники сім’ї можуть претендувати на звання “Праведник світу”), однак відповіді поки що не було.
Нині ж в області проживає вже 40 “Праведників України”
Тетяна КУШНІРУК,
Рівне.
Схожі новини
Створення та просування сайтів
Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору