Йшов селом авторитет

Як на мене, до них мають дослухатися теперішні вартові правопорядку. Вдумайтеся: дільниця, яку колись обслуговував бокіймівський детектив, включала села Ільпибоки, Рудка, Лішня, Дубляни, Вишневе, Княгинин, Перекат, Охматків, Красне, Вовничі, Рудлево, Баболоки, Бійниця, Бокійма, Смордва, Клин, Діброва. А коли його колеги-дільничні перебували у відпустці чи на навчанні, то горизонти його міліцейських обов’язків розширювалися. А тепер найголовніше: коли у 1984 році Яків вийшов на пенсію, то на дільниці, яку обслуговував, не залишалося жодного нерозкритого злочину.

А ще про вік. Пан Яків здав справи, коли йому «стукнуло» 57 років після тридцятилітнього міліцейського марафону і семилітнього фронтового гарту та армійської служби на Курильських островах. Причому без будь-яких пільг на кшталт — один рік служби за півтора, хоча, за нинішніми мірками, на його міліцейську спеціалізацію поширюються такі привілеї. Може, дещо й дивно ветерану, коли 38-40-річні правоохоронці поспішають виходити на пенсію. Невже їх тримали в органах вислуга і рання пенсія, а не покликання й обов’язок?

Серед нинішніх правоохоронців 57-річних міліціонерів вдень з вогнем не знайдеш. Хіба що якась висока «шишка» засиділася на генеральській посаді. А між тим Яків Данилюк уже перед пенсією відзначився разом із працівником державтоінспекції із Волині. У Тернополі двоє молодиків убили таксиста. Як згодом з’ясувалося, до злочину готувалися зазделегідь, вибираючи жертву. То їм автомобіль не сподобався, то водій виявився міцної статури...

На автомобілі жертви злочинці прибули у наш район. Розважалися у Вовковиях, Боремлі, Красному. Гастролі вбивці у Бокіймі припинив якраз пан Яків із колегою з Волині. Згодом затримали і співучасника злочину.

Ще й досі Яків з гордістю пригадує миті власної міліцейської діяльності, коли його авторитет був найкращою профілактичною дією. У ті далекі роки, бувало, товари вивантажували біля магазинів, де вони просто неба залишалися на ніч. І ніхто ніколи не зазіхнув на добро. Хіба що хтось міг випити півлітрівку і компенсувати її вартість відповідною сумою у згортку паперу. А скількох людей примагнічував буфет у Бокіймі, де збиралися люди не тільки випити чарку чи поласувати смачними стравами, а й просто погомоніти про життя-буття. І за час обслуговування дільниці Яковом Данилюком тут не було зафіксовано жодного випадку злісного хуліганства.

Немає сумнівів у тому, що нинішні детективи гідно несуть важку і тривожну службу. Нехай на многоліття додасть їм пошукового запалу і вірності обраному фаху життєпис легендарного «участкового».

Віталій ТАРАСЮК

Млинів