Звичайно, підійшов і познайомився. Це були нинішня почесна громадянка Березного Маріанне Ріхтер і дочка політемігранта журналістка Зореслава Коваль. Зореслава була відряджена в Україну для підготовки публікації про Бульбу-Боровця, а Маріанне супроводжувала її як активістка організації „Допомога Україні”. Із цими двома тендітними жінками приїхали й чотири картонні коробки гуманітарної допомоги для школи інтернату: одяг, вермішель, солодощі. Це був початок тісної співпраці міст Діллінген-на-Дунаї з далекої Баварії й Березного.
Різними шляхами намагалася пані Ріхтер допомогти в ті важкі часи березнівчанам, аж поки не було налагоджене регулярне перевезення гуманітарних вантажів у школу-інтернат, райлікарню, територіальний центр соціального захисту одиноких пенсіонерів та інвалідів, лісовий коледж. Ось уже майже 10 років, двічі на рік, ми отримуємо з Баварії цінні вантажі, які доставляє нам рівненська фірма „Караван”.
Це, зокрема, - уживаний одяг і взуття, лікарняні ліжка, постіль, навчальні столи і стільці, спортивну форму й інше. У лікарні функціонує німецький мікроскоп для мікрохірургії ока, автомобіль швидкої допомоги „Мерседес”. На жаль, українські закони не дозволяють безкоштовно ввозити медичне обладнання, що було у вжитку. Німці його обновлюють через кожні декілька років, а старе (для нас би воно було нове) утилізують. Розвиваються також чисто людські дружні відносини. Офіційна німецька делегація на чолі з обербургомістром м.Діллінген Гансом Юргеном Вайглем відвідала Березне в кінці весни 2005 року. У відповідь делегація Березного, на чолі з міським головою Олександром Пилипакою, здійснила візит-відповідь у Баварію. У цьому році ми очікуємо приїзду до нас нового обербургомістра міста Діллінгена Франка Кунса.
Поширилися наші зв’язки й на дітей. Нині Економіко гуманітарний ліцей має стабільні зв’язки з гімназією імені Зайлера в м.Діллінген. Уже двічі відвідували німецькі школярі Березне, а наші - Баварію. Діти жили в сім’ях своїх друзів, разом подорожували як по Україні, так і по Німеччині. Для більшості дітей це стало поштовхом для зростання потягу до поглибленого вивчення німецької та англійської мов.
Не тільки в цих справах відчувається рука й душа Маріанни Ріхтер. Щоразу, відвідуючи Березне, вона проводить добрий десяток зустрічей і не відмовляється виступити перед студентами. Як працівник соціально сфери, вона вміло „оєвропеює” співбесідників на засадах християнської моралі. Між іншим, як і всі баварці, вона глибоко віруюча католичка, проте в Україні не пропускає можливості відвідати православну церкву, навіть побувала в Корецькому монастирі, Почаївській лаврі.
Стараннями М. Ріхтер і за підтримки німецьких благодійних організацій та десятків громадян, у мюнхенській клініці прооперовано 7 наших дітей. Це врятувало їм життя. Адже операції такої складності в Україні поки що не роблять. Це їй коштує багато нервів, праці й затрат. Бо перед– і післяопераційний періоди мами з дітьми проживають у домі Маріанни, а в клініку, за 120 км, вона возить їх на власному авто.
Чому М. Ріхтер із таким натхненням, часом через „не можу” допомагає нам? У значній мірі так вона виконує заповіт свого свекра — політемігранта з України Юрія Семенка. Перед смертю в листопаді 2003 року він сказав своїй улюбленій невістці: „я не зміг як хотів, допомогти моїй Україні. На скільки зможеш — допоможи ти”.
Чергова зустріч березнівчан із фрау Ріхтер має відбутися на дні міста — на перший день Трійці. А на наступний день з’їдуться до мого дому, де шанована німкеня має свою кімнату, усі прооперовані в Мюнхені наші дітки з батьками. Адже відвідати їх усіх за декілька днів часу не вистачить.
На фото: Фру Маріанне Ріхтер із прооперованим у Мюнхенській дитячій клініці дітьми з Березнівського й Володимирецьких районів.
Василь Жилінський,
викладач німецької мови Березнівського лісового коледжу.
