Жебракувати почав з однорічного віку…

Щоправда, не з власної волі. Матір, яку працівники міліції у 2010 році вже притягали до кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини за заняття жебрацтвом, на шлях виправлення не стала. Жінку чи не щодня можна було зустріти на автовокзалі в Рівному, а також на ринку «Дикого». За це вона знову потрапила на лаву підсудних.
Марта Ю. народилась у 1985 році в одному з сіл Ковельського району Волинської області. Зростала дівчинка в інтернаціональній сім’ї: мама — українка, тато — румун. Сама матір’ю Марта вперше стала у 2005 році. Спершу у цивільному шлюбі з’явився хлопчик, через два роки — дівчинка, а в червні 2011 народилась ще й третя дитина — хлопчик. Кілька років до цього жінка з Волині переїхала до тітки в Дубенський район. Зрештою, там і зареєстровані її діти.
Зі слів Марти, на шлях жебрацтва її штовхнула безвихідь. Мовляв, громадянський чоловік виховувати дітей не допомагає, жити ніде, бо з тіткою посварилася, тому довелося переїхати до Рівного, а коштів, які отримує від держави, не вистачає.
Улюбленими місцями для жебракування у Марти були автовокзал на вулиці Київській та ринок «Дикого». Шлях «загартування» жебрацтвом пройшли всі її діти. Жінка щодня, беручи з собою когось із нащадків, випрошувала гроші, речі, інші матеріальні цінності в людей, небайдужих до прохань молодої матері. Такі дії жінки вкотре стали приводом для притягнення її до кримінальної відповідальності. Нагадаю, Марту у 2010 році відповідно до ст. 150-1 Кримінального кодексу України (використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом) зобов’язали сплатити штраф у розмірі 850 грн.. Крім того, вона неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 187 КУпАП (порушення правил адміністративного нагляду).
Рівненський міський суд, врахувавши усі обставини справи, визнав жінку винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 150-1 ККУ, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Однак, врахувавши щире каяття та обіцянку підсудної більше не займатися жебрацтвом, а належним чином виховувати дітей, суд звільнив жінку від відбування основного покарання, встановивши їй іспитовий строк на рік, та зобов’язав не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.