Чого хоче молодь

Нині в Україні навчається близько 16 тис. іноземних студентів.

Лише 13 відсотків українців здобули повну вищу освіту, 593 тис. навчаються в коледжах.Чи ж справді освіта сьогодні – благо людини? І що про це думає студентство, яке пробилося до освітянських лав?

Думки різноманітні:

– освіта не для всіх – журяться 13 відсотків нашої юні;

– освіта – це привілей багатих та впливових – стверджують 19 відсотків;

– освіта не для тих, хто має розум, а для тих, хто має гроші – констатує 51 відсоток;

– освіта не потрібна – розчарувалися 17 відсотків.

Якщо ваша думка серед цих чотирьох тез – стереотипів, будь ласка, витлумачте власну думку: чому і ви так думаєте?

Ваше ж бачення нових перемін, іншого напряму освітнього шляху ми радо опублікуємо.

На запитання: чи все залежить від студента, що заважає у навчанні та якою найрадикальнішою зміною можна поліпшити рівень навчання??? відповідають студенти нашого міста:

– Можливо, сказала б, що можна, – говорить Юлія, – якби не славнозвісний диференційний поділ на “своїх” і “чужих”. Він, справді, заважає у навчанні. Єдине, що стимулює ще декого до праці – це стипендія. Але і вона часто підлягає перегляду: для кого?

Але багатообіцяюча перспектива – бути без “червоного” диплома, зате з великою кількістю вражень студентської пори, у нас є. Отож, за це варто боротися.

– Можна, – стверджує і Наталія, – якщо не лінуватися і бажати навчатися. Лінь найбільше заважає. Змін чекаю міністерських. Давно пора переглянути освітній процес.

– Важко бути студентом , коли фінансові труднощі в сім’ї. Додається й невпевненість у наявності майбутнього робочого місця, – зізнається Олександр. – Дратує панування корупції у навчальних закладах. Це, мабуть, все ж заважає навчатися. Надіюсь на краще.

– Не бачу свого професійного майбутнього. – роздумує Святослав. – Навіть практика показала, що ми наступні конкуренти на робочих місцях. Це мабуть, мені найбільше заважає в навчанні. “Рожеві окуляри” першокурсника довелося давно зняти. Найрадикальнішим, що може зарадити в такій ситуації – це, вважаю, бути оптимістом і чекати кращих змін в нашому суспільстві, а тоді вже в освіті. Надіюсь і вірю.

– Не бажання навчатися – вже тенденція у молоді, – тривожиться Олеся. – В полоні “тусовок”, Інтернету втрачається цінність здобутих знань. Впевненість в оплаті за все батьками спотворює прагнення чогось досягти самостійно. Вражає лінь, яка “благородно” принижує і рівняє до нижчого класу суспільства. Адже, знань не купиш. Ніби й знаємо. Бо з нами, власне, спілкуючись, будуть визначати професійний рівень. Ми, чомусь, того не розуміємо.

– Студенти навчатися можуть, але чомусь це роблять одиниці. Чинник такого занепаду, – вважає Алла, – переоцінка знань, багато хто не поважає їх справжньої вартості. Все ж надія є. Вже сьогодні в школах починають вчитися, проходять “справжні і чесні” олімпіади, де вже не спрацьовує “виручалочка” – “будуть гроші, буде і все”. Без справжньої науки не буде справжніх медиків і вчителів. А зміни будуть обов’язково.

– Талановитим, але бідним молодим людям у цьому суспільстві нині немає що робити. Найрадикальнішою зміною, вважаю, потрібно визначити безкоштовну освіту по-справжньому безкоштовною. Оцінку – за справжні знання. Роботу – за високий рівень підготовки. Ні! Хабарництву і корупції! – категорично заявляє Григорій.

– Студент може навчатися, – вірить Михайло. – Перепоною виступає хіба що лінь або ж відсутність натхнення. В змінах бачу ще ширшу мережу бібліотек, вільний доступ до Інтернету, і збільшення перспективи працевлаштування. Це по – справжньому спонукало б до навчання.

Так стверджує і Володимир, вважаючи, що, – вибір у працевлаштуванні обов’язково надавати перспективній і успішній молоді. Це надихало б до відмінного навчання і до розвитку власних розумових здібностей.

– Студент зможе навчатися тоді, коли вибір професії не розіб’ється об “броньовані “ двері навчального закладу. А ще впевненість, що “задобрювати” роботодавця при влаштуванні на роботу не потрібно. Хабарі зайві, як не потрібні й страховки. От тільки чи скоро так буде? – сумнівається Ірина.

– А я б замінив вчителів , які своїм претензійним ставленням до студентів спонукають до оплати за оцінку, навіть не питаючи чи в нього є чим платити. Це породжує продаж знань у магазині під “ВНЗ”. Але купуєш не знання, а оцінки – зізнається, – Валерій.