З 1 квітня розпочинався новий рік у багатьох країнах Європи.
Дізнатися про історію цього звичаю, було б цікаво, чи не так? У пресі час від часу давали абсолютно протилежні пояснення. Та, як свідчать історичні факти, ця традиція веде походження від святкування... Нового року. В старовину більшість народів Європи вважали, що новий рік починається з пробудження природи, з початку весни.
Починаючи з VII століття, католицька церква у всій Західній Європі почала відзначати Новий рік 25 березня, в день Благовіщення. Прийнявши це свято, нащадки давніх германців одночасно продовжували відзначати його 1 квітня. В багатьох країнах, зокрема в Англії, цей день був проголошений офіційним святом. Однак католицька церква за допомогою державної влади оголосила війну цьому народному звичаю.
У Франції було інакше. Там родичам дарували новорічні подарунки і 1 січня, і 1 квітня. Це зафіксовано, як в історії, так і у багатьох історичних романах.
Минули віки, про Новий рік на перше квітня вже давно забули, але 1 квітня згадується, як день доброго настрою. По Україні цей звичай розповсюдили, звичайно, одесити.
Вже давно такі науки як філософія, психологія, медицина, нейрофізіологія, фізіогноміка, френологія доводять, що радість, гарний настрій, приємні враження сприяють збереженню фізичного здоров’я людини або її видужанню, примножують її сили, окрилюють її.
Навіть в приповістях Соломона 17:22 сказано - "Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кістки..."
