Чисте джерело душі

У кожного по-своєму складається життя. В одного воно бурхливе і стрімке, немов гірська течія, в іншого спокійне, як рівнинна ріка. А буття моєї першої вчительки Ніни Неручок я порівняла б з чистим і вічно живим джерелом.

Більше тридцяти п’яти неспокійних творчих років віддає вона школі і своїм вихованцям. Стала рідною для неї поліська земля, село над Горинню Великі Цепцевичі, де зустріла свою долю, де донька Вікторія народилася.
А час такий невпинний і невблаганний. Яблуневим цвітом упав на волосся, вітерцем зрілості і мудрості торкнувся обличчя. Лише очі залишились такими ж ясними, якими наставниця зустріла мене, першокласницю, у далекому тепер 1975.
Мені пощастило, бо була вона доброю, щирою і справедливою. Вміла знайти ключик до кожного свого учня. Мені хотілось бути схожою на пані Ніну. Саме тому й обрала професію вчителя.
Пригадую, як зайшла до неї в клас, уже сама працюючи в школі. Продзвенів дзвінок. Першокласники похапцем почали збиратися додому і ставали в чергу до вчительки — вона допомагала їм застібати ґудзики. Я здивувалася. А вона, тепло посміхнувшись, мовила: “Вони ж іще зовсім маленькі...”
І отак постійно клопочеться зі своїми малюками, радіє їхнім успіхам, співчутливо сприймаючи невдачі, і віддає тепло материнського серця.
Хочеться низенько вклонитися Ніні Неручок за її вчительський талант, шляхетність душі, інтелігентність і почуття власної гідності. Хай ще довго горить вогник вашого завзяття, таланту і покликання, шановна наставнице, зігріваючи теплом дитячі душі.
Ніна СЛОБОДЯНЮК,
Володимирецький р-н.