Щур Олена

Диво на Івана Купала

На Івана Купала
Диво-квітку шукала,
Десь у темному лісі
Цілу нічку блукала.
А які там страхіття,
А які там дива,
Я звичайно боялась,
Бо була лиш одна.
Та страх свій переборола,
Диво-квітку знайшла,
А та квітка чудесна
Синім сяйвом цвіла.
І чомусь ту квітку рвати
Зовсім я не забажала,
На її прохання щире
Життя в неї не забрала.
А вона мені натомість
Скарб життя подарувала,
Додала мені здоров’я
Сили, щастя і натхнення,
І зробила, щоб милішим
Мені стало сьогодення.
Я ж тепер така щаслива
Й хочу іншим побажати,
Щоб ви папороть зустріли
І могли все краще мати.

Родина

Родино моя, ти найкраща у світі,
Ти – скарб найцінніший в моєму житті!
Ту ласку й тепло, що даруєш мені ти,
Повір, не забуду колись в майбутті.
Й слова ті прекрасні нас так зігрівають,
Лиш вслухайтесь: „тато”, „матуся”, „рідня”...
Нехай вони вічно в серцях пролунають,
Живи, слався вічно, родино моя!