Бабай і клон або що заважає спокійно існувати рівненській пресі

Народу зібралося стільки, що забракло стільців. І не дивно, адже тут мали розгорнутися інтригуючі події. На порядку денному було два питання із підтекстом. Перше звучало так: прогноз стосунків між владою та пресою на прикладі останніх судових позовів. Причиною позову, з яким звернувся до суду народний депутат Василь Червоній, стала колонка редактора “Рівненської газети”, де пана депутата порівняли з Бабаєм. Пан директор ВД “ОГО” Данилов, у свою чергу, запросив для захисту пана Алі Сафарова (директора аналітично-правового відділу Української Асоціації Видавців періодичної преси). У своїй промові пан Алі спирався в основному на європейський досвід у розгляді таких питань, а основним його доводом стала свобода слова. Мовляв, народні депутати мають бути обережними у своїх діях і бути готовими до оціночних тверджень у свою адресу. А те, що оціночне твердження, тобто слово “Бабай” — це образа, ще не доведено. Пан Данилов зайняв позицію непричетності до того, що пишуть журналісти. Сама ж редактор не з’явилась на прес-конференцію. Загалом, це питання викликало чимало шуму, а обговорення ледь не переросло у політичні звинувачення.

Прагнучи розрядити обстановку, ведуча спробувала перейти нарешті до другого питання. За третьою спробою їй це вдалося. Проте друге питання виявилося не менш гострим. Воно звучало так: клонування відомих газетних продуктів. І стосувалося того ж таки ВД “ОГО”, а саме “Провінційної газети”. Адже на ринку зявився конкурент — “Провінційна газета Плюс”. Пан директор ВД “ОГО” намагався довести, що нова газета — це клон, створений для “перехоплення” читача (адже ціна “Провінційки Плюс” вдвічі менша). Не забарилася і контрвідповідь. Засновник і видавець нової газети Василь Абрамчук нагадав пану Данилову, що саме він був автором ідеї створення “Провінційної газети” і її становлення.

Проте його інтереси були проігноровані видавничим домом. Тож природно, що пан Абрамчук вирішив відродити своє дітище, а закиди стосовно “вкраденої” ідеї вважає необгрунтованими. Питання “клонів” викликало бурхливу реакцію і з боку інших журналістів. Декілька з них не забули закинути пану Віктору Данилову, що свого часу він створив “клона” — газету “Нову Волинь”, яка була ледь не точною копією “Волині”.

Фактично, прес-конференція, що мала на меті переконати журналістів у тому, що хтось правіший за когось, не досягла мети. На тому й розійшлися.

Віктор ЛИХВА,
Рівне.