Рівне:

Створення та просування сайтів

Народній владі не потрібен імідж або Феномен Василя Червонія і його команди

Головна 06-лис, 2008, 09:519 prov 1 750
Народній владі не потрібен імідж  або Феномен Василя Червонія і його команди


Достатньо мало, проте ефективно обласна влада Рівненщини на чолі з Василем Червонієм виступала головним законодавцем стилю ефективного регіонального лідерства для всієї України. Мені як людині, котра протягом тривалого часу причетна до формування вищої політичної та державно-управлінської еліти і яку начебто різними політичними технологіями здивувати вже не можна, цікавим був феномен небувалого на Рівненщині успіху нової управлінської команди. Пояснень цього не так багато, але вони можуть бути корисними для сучасної влади, яка не повинна боротися з привидом успіху В.Червонія, а переважною мірою хоча б формально намагатись копіювати все найкраще, що він приніс не лише в рівненську владу, але й у систему організації регіональної влади України.

Аналізуючи позитивний імідж, який мала попередня рівненська влада, я не виходжу з політичних чи ідеологічних засад, а керуюсь виключно реальними фактами ставлення громадськості, які з технологічної точки зору забезпечили успіх сприйняття в Україні команди В.Червонія.
Сучасній владі на Рівненщині, як і владі державній у цілому, бракує не лише можливості, а передусім бажання оцінити успіхи своїх попередників принаймні навіть не в ім’я громадян, якими вони мають начебто опікуватись, а передусім заради себе. Це необхідно в контексті того, аби мати довіру серед своїх громадян, аби знати, що саме вона є запорукою ефективності влади.
Феномен успіху попередньої рівненської влади полягав саме в ефективній команді, яка гармонійно поєднала в собі два принципи — патріотизму та професіоналізму, які, на жаль, сьогодні виявилися непотрібними в Україні. Сучасний західноєвропейський світ не знає жодного успішного лідера, який би утримував високий рейтинг довіри серед своїх громадян і водночас не був би патріотом. Сьогодні патріотизм та професіоналізм є рівні площини, на яких має базуватись ефективна державна політика. Переконана, що ці речі були аксіомами для команди В.Червонія. Окремим підтвердженням професіоналізму команди є першість у рейтингах успішності в Національній академії державного управління при Президенті України більшості колишніх рівненських чиновників, які були справжнім обличчям не лише їх лідера, але й обличчям Президента. Сьогодні більшість з них лишилася за бортом нової рівненської влади. Мені надзвичайно шкода, що патріотизм, професіоналізм та виняткова порядність колишньої рівненської команди виявилися саме тими речами, які й спричинили її відхід від державних справ. Невже в демократичній державі, де панує закон та реалізуються моральні чесноти влади, патріоти та професіонали в одній особі сьогодні не потрібні, навіть більше того — Україні сьогодні не потрібна народна влада. Рівних команді В.Червонія в Україні не було. Більше того, окремі голови обласних адміністрацій у пошуку успіху намагалися копіювати його команду. Дехто з регіональних посадовців мені розповідав, що бажали б відвідати Рівненщину та, зокрема, кабінет обласного голови, аби перейняти собі його зовнішні представницькі форми лідерства. Йому по-доброму заздрили лідери інших регіонів України в тому, що він створив воістину народну владу, побудовану на засадах національного традиціоналізму, — того, що було актуальним на той час серед регіональних лідерів.
Якщо ж дорікати В.Червонію в процесах демократизації, що й робили регіональні ЗМІ, то тут, безумовно, постає питання, що розумілося під демократією і що в такій демократії когось не влаштовувало.
Головними ознаками демократії є деполітизований інформаційний простір, потужна опозиція та відкритий характер творення політики. Що стосується інформаційного простору, то за часів В.Червонія він не мав жодних утисків. Спробували б вони при попередній чи й при теперішній владі розгорнути відповідну інформаційну кампанію, спрямовану на спотворення іміджу нової команди! На користь В.Червонія та його команди спрацювало і більшість інформаційних скандалів, які намагалися викинути на загальнонаціональний інформаційний простір окремі рівненські ЗМІ. Здебільшого, присутність влади в цих скандалах характеризувало її як нову демократичну силу, яка жодним чином не втручається в діяльність ЗМІ. Навіть більше, це стало реальним підтвердженням того, що на Рівненщині зусиллями саме нової влади деполітизовано інформаційний простір. Більшість фахівців, які організовували відповідні інформаційні кампанії проти В.Червонія, не враховували високий рівень довіри та позитивної репутації, яку мав В.Червоній в очах своїх громадян. Сучасні громадяни після Помаранчевої революції мають вже достатній досвід, щоб оцінити, як високопосадовці справляються з покладеними на них функціями. Наочним прикладом налагодження ефективного зв’язку з громадськістю за часів В.Червонія були незаангажовані прямі ефіри по місцевому телебаченню, після яких рівень довіри з боку рівнян зростав, а Україною поширювалися чутки про начебто непатріотичне ставлення голови адміністрації до своїх громадян. Що називати непатріотичним ставленням — чітку та відкриту політичну позицію, яка не сприймалася опонентами саме тому, що вони не мали такої позиції, і тим більше не прагнуть її мати?
Важливою складовою успішного іміджу В.Червонія як голови обласної адміністрації є його високий рівень володіння теоретико-практичними знаннями у сфері державного управління, про які досить швидко стало відомо по всій Україні. До прикладу хоча б той факт, про який мав би знати кожен керівник області: губернатор лише в Росії, а в Україні обласний голова. У Рівному таких політичних помилок місцева влада не припускалася. Більше того, неодноразово голова адміністрації виправляв журналістів навіть у прямому ефірі. Серед різних груп рівненської громади такий факт працював лише на користь позитивного ставлення до В.Червонія.
Саме завдяки формату демократії за часів В.Червонія в Рівному сформувалася достатньо потужна опозиція, яка хоча і не мала своєї чіткої структурованості, проте вона з’явилася. Це теж є одним із досягнень команди колишнього голови обласної адміністрації, який був зацікавлений у тому, аби його система влади була ефективною, тому й надав повну свободу опозиції, яка, у свою чергу, не запропонувала для влади жодного конструктивного рішення, лише критикуючи й критикуючи її. У західному світі жодною мірою така опозиція не мала б права на існування, проте до світових вимірів демократичного розвитку України ще достатньо далеко, адже лише в нас опозиціонером можна бути лише наполовину, так би мовити, вичікуючи для себе можливість перейти у владу, якщо там з’явиться вакансія. І при цьому не важливо, ким ти був учора і ким ти станеш у майбутньому, головне — здобути владу. На відміну від них В.Червоній завжди мав конструктивну політичну позицію. Перебуваючи при владі чи в опозиції, він завжди був послідовним. Такою ж послідовною виявилася і його команда соратників, яку сприймають у загальнонаціональній політиці як абсолютно новий формат регіональної еліти. Команда В.Червонія не була помічена в причетності до жодного корупційного скандалу; гасло майдану “Бандити сидітимуть у тюрмах” повною мірою відповідало діяльності рівненської влади.
Засідання Рівненської обласної ради, які окремою картинкою були представленні в інформаційному просторі України, також працювали на користь тієї влади. Політичні сили, які ініціювали відставку В.Червонія, позиціонувались як імпульсивно-неврівноважена сила, яка постійно вдавалася до особистих образ, до викиду компромату — методу, який з точки зору світових політичних технологій є застарілим і який не використовується для досягнення влади у світі понад 20 років. Тим більше, якщо взяти до уваги той факт, що основним ключовим комунікатором з боку Києва виступав П.Порошенко, який на той час очолював рейтинг антигероїв в Україні. У результаті цього постає питання, чи могли тоді ті, хто завжди бажає влади, сподіватися на підтримку своїх громадян. Звичайно, що ні. Якщо народній владі В.Червонія не потрібно було витрачати великих коштів на формування позитивного іміджу своєї команди, то новій владі, перед тим як стати владою, варто було б уважніше ставитися до технологій формування свого іміджу.
Технологія творення регіональної політики командою В.Червонія також заслуговує на увагу. Рівняни були переконані в тому, що Червоній — це їх регіональний лідер, тому супроти їх волі він ніколи діяти не буде. Урядовими інститутами точилися здогадки, чому настільки популярним є Червоній у Рівному? З моєї точки зору пояснення є одне: він жив інтересами своїх громадян, він приймав саме такі рішення, яких чекали від нього вони, він бував там, де його хотіли бачити, він казав те, що від нього бажали почути. Я переконана, що це не зовнішні формати діяльності, — вони були чітко регламентованими внутрішнім прагненням В.Червонія діяти в ім’я своїх громадян. Шкода, що нова влада не надала жодної можливості для своїх громадян відстояти свого політичного лідера як в очах Президента, так і в очах української громади в цілому. Світова практика демократії є вже настільки прозорою, що громадяни впливають на рішення лідера нації щодо призначення того чи іншого регіонального чиновника. У протилежному ж випадку, якщо лише громадськість висловить йому недовіру, рішення буде легітимізованим. Чи може в сучасній політичній ситуації, в якій перебуває Україна, обласна рада висловлювати недовіру голові адміністрації? Чи має це сприйматися як політична аксіома? Звичайно, що ні.
Тому говорити про рівень національно-патріотичної цнотливості сучасних лідерів Рівненщини ще достатньо рано, як би вони цього не бажали, оскільки в подібних рішеннях вони не керувалися волею народу. Рейтинги довіри до нової управлінської команди на Рівненщині, про яку вона голосить на загальнодержавний інформаційний простір, м’яко кажучи, є роздутими. Добрий фахівець з формування позитивного іміджу та налагодження політичних комунікацій зажди звертає увагу не на рейтинг довіри, наведений у місцевій пресі, а переважним чином йде в народ, і саме там дізнається про реальну довіру чи недовіру до лідера. Пройдіться майданом, підіть на базар — і ви почуєте, про кого говорять рівняни, як порівнюють вони дії минулої влади та теперішньої, шкодуючи за минулим, а головне, за втраченими можливостями.
Нова влада на Рівненщині сьогодні має детально вивчити феномен успіху В.Червонія та його команди заради того, щоб принаймні зрозуміти, що вона прийшла слугувати своїм громадянам. Сучасна влада на Рівненщині навряд чи досягне успіху навіть не з політичної, а з технологічної точки зору саме тому, що це “нова влада зі старим обличчям”. А досягнути успіху для такої влади надзвичайно тяжко, адже їй необхідно себе репозиціонувати, простіше кажучи “будь-якою ціною відмежуватися від “кучмізму”. А зробити це навіть при достатньо ефективних технологіях формування позитивного іміджу зовсім не просто. Рівненська влада сьогодні є таким собі політичним колажем зі старими обличчями. Ризик недовіри до такої влади з боку громадян Рівненщини очікується колосальний, адже старі обличчя мають добре себе показати саме тому, що вони є новими в даний час, проте й діяти вони мають відповідно, аби довести, за якими показниками вони є кращими. Знаючи більшість з облич нової рівненської влади, особисто я переконана в їх неспроможності (виходячи з їх “націонал-патріотичних переконань”) будувати власну регіональну ідею розвитку. Адже ще вчора вони проголошували ідею “кучмізму”, а сьогодні претендують на роль фундаторів нової системи політичних цінностей.
Повертаючись до феномену успіху позитивного іміджу регіонального лідера В.Червонія, можна сказати, що він уже давно загальнонаціональний лідер, а тому йому легко та водночас складно було вписатися в закостенілі прийоми рівненської системи влади, у кучугури корумпованості якої зручно вписалася нова-стара влада, про що вже говорять в Україні. Саме тому тут і нові, і старі обличчя творять свою креатуру влади.
Безумовно, якщо сьогодні команда В.Червонія вимушена піти в опозицію до нової рівненської влади, то й тут вона виявиться значно ефективнішою та результативнішою, ніж нині діюча. Тому побоювання нової рівненської влади є цілком обґрунтованими. Найбільш прикро те, що в Рівному, на відміну від більшості інших регіонів України, справді був реальний шанс мати “свою” владу. Сьогодні такий шанс майже втрачений, а тому й Рівне знову ризикує перетворитися на місто без яскравого політичного оформлення свого націонал-патріотичного обличчя, через що воно знову, як і за часів кучмівської влади, не зможе достойно представляти не лише Західний регіон, але й Україну в цілому.

Радмила ВОЙТОВИЧ,
кандидат наук з державного управління, доцент, докторант Національної академії державного управління при Президентові України.
Схожі новини
Коментарі - всього 1

Анатоль 06-лис, 10:20

п.Радмила. Ох, як мало Ви знаєте В.Червонія!!!!!!!!!!!!!! Що ж Ви не кажете про оту люстрацію? А скільки безневинних людей, замічу, СПЕЦІАЛІСТІВ він викинув на вулицю. Та ще й обпаплюживши перед цим. Вам добре говорити. Ви цього не пережили.[censored]
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору