Страдіварі з Полісся

Пан Сергій розповідає, що на сьогодні в світі збереглось не більше сотні унікальних інструментів, які змайстрував геніальний маестро. Поліського умільця не бентежить, що більше трьох століть найкращі скрипалі та майстри інструментів світового рівня ламають голови над розкриттям секрету неповторного мелодійного звучання скрипки, за який вдячні потомки присвоїли їй титул «королева музики». Поліський умілець стверджує, що впродовж багатьох років праці в цьому напрямку йому віднайти вичислити формулу, за якою вираховується музикальність інструменту. Вважає, що, можливо, саме вона була покладена в основу створення геніальних творінь італійського маестро. Це дало змогу впритул підійти до розгадки, яка не дає спокою музичним світилам. На сенсацію вчитель не претендує. Найближчим часом має представити своє творіння на експертну оцінку фахівцям. — Музика в родині Поліщуків — родинне, — каже пан Сергій. Його дідусь Федір — віртуозний скрипаль, входив до складу ансамблю троїстих музик, без якого не обходилась жодна урочистість в сільській околиці. Хлопчина був на всіх дідових репетиціях, тому у батьків не виникло питання про те, чим займеться дитина в позакласний час. Віддавши його в місцеву «музичку», батьки потурбувались, щоб син мав хороший інстумент, «дістали» скрипку чеського виробництва, копію витвору Антоніо Страдіварі. Інструмент вражав досконалістю форм та особливим тембром звучання. Кожна з чотирьох струн мала свій неповторний звуковий окрас. — У верхньої він сильний та яскравий — розповідає про характер «королеви» учитель. — Дві середні струни мають більш поетичний звук, нижня видає басок, з соковитим та сильним тембром. Мелодійність дерева та форми інструменту служать підсилючими чинниками. З цим унікальним інструментом пан Сергій на відмінно закінчує школу та спеціалізоване училище. З ним він прийшов на перший урок до своїх вихованців навчати музики. Виявилося, що бажаючих навчатись достатньо, але сам інструмент у великому дефіциті — якщо і потрапляв до рук школярів, то це були шаблонні заготовки, які не наближаються своїм звучанням до королівської мелодії. Саме тоді і виникла думка спробувати виготовити подібний. Літератури не було, тому вчитель-майстер розпочинає роботу з нуля, покладаючись на власну інтуїцію та скупі знання сільських умільців, які виготовляли інструменти самотужки. Виявилось, що співочих дерев у природі не так багато — їх можна порахувати на пальцях однієї руки: клен, явір, смерека, ялина. 120-літню ялину для майбутньої королеви знайшов усусідньому селі. Пошук хвилястого клена тривав три роки і закінчився в самих Карпатах. На висоті 250 м над рівнем моря він знайшов 30-метрового красеня поважного віку. Це був початок років втілення мрії в реальність. Адже щоб заспівати в скрипці, дерево мало 10 років пролежати на степанському горищі, де зимою морози виганяли вологу, а літня спека її висушувала. Саме тоді, розповідає майстер, йому довелось розлучитись з улюбленим інструментом — розібравши його на частинаи, щоб з’ясувати докопатись, а що воно там всередині співає. — Одне і те ж дерево має різний звук, – розповідає учитель. — Північна сторона має один звук, південна — інший, те ж стосується і висоти. Звісно, секрет про те як вдалось досягти ідеального звучання королеви музики майстер не поспішає розкривати. З виготовлених понад 50 музичних інструментів тільки чотири, на його думку, відповідають тим критеріям, які покладені в основу самим Страдіварі. Розгадка є, вважає пан Сергій, а удосконалення — це уже справа техніки і, звісно, за цим не стане. Пан Сергій відкидає твердження, яке стало легендою, що секрет музикальності творінь Антоніо Страдіварі полягає в лаку, яким покривалися інструменти. — Це відволікаючий маневр, — говорить майстер. — Впевнений, що музика ховається в самому дереві. Задача майстра витягти з глибинок ноту за нотою, щоб вони стали прекрасним голосом у великому оркестрі. На те вона і скрипка — найгнучкіший та найспівочіший інструмент серед смичкових. – Одне слово — Королева.

Лідія ДАЦЮК,

Степань.