Рівне:

Створення та просування сайтів

КОХАННЯ ПО-АМЕРИКАНСЬКИ

Суспільство 23-чер, 2005, 12:369 prov 1 163
Пані Марія не любила жалітись на життя. Незважаючи на пенсійний вік, вона відвідувала своєрідний клуб для ровесників, що називався “Кульбабка”, була в курсі найпопулярніших серіалів, любила спілкуватись і носила перуку та користувалась яскравою губною помадою. До того ж мала аж дві дачі, які вимагали праці та догляду. Але, звісно, однією з найголовніших її турбот були діти. Молодший, Віктор, дуже любив свою “мамусю”, як він її називав, але засмучував її тим, що мав стосунки з жінкою, у якої вже була дитина. Важко з цим було змиритись матері, не такої нареченої вона бажала для сина. Проте він і не поспішав одружуватись, хоч вдома вже ночував рідко, а згодом подарував мамі онуку. Ще одним головним болем була старша донька Ярина. Хоча вона мала вищу освіту і, здавалось би, влаштоване професійне життя перекладача, проте особисті стосунки склались непросто. Її чоловік дуже пив, влаштовував вдома скандали. Донечка Оля жила в неспокійній обстановці. Можна б розлучитись, але було зрозуміло, що так просто він Ярину не відпустить. До того ж шкода було втрачати спільну квартиру.
Аж ось якось наворожила знайома Ярині, що та зустріне білявого іноземця, який її дуже покохає і який може змінити її життя, проте серце Ярини він не зачепить. Як не дивно, через деякий час Ярина познайомилась з високим блондином з типовим американським іменем Джон. Джон приїхав зі штату Колорадо у якихось своїх справах до Львова, і йому був потрібен перекладач. Ярина, яка досконало володіла німецькою, якраз опановувала англійську, тож мовна практика їй була не зайвою. І Джон до безтями закохався в чарівну українку з сумними очима і нещасливим сімейним життям. Полюбив він і маленьку Оленьку.
Одного разу він прийшов у гості до ймовірної тещі. Почувався невимушено, як справжній американець. Сидів, а більше лежав на старому дивані, під який було підкладено щось для опори, адже він міг перекинутись у будь-який момент. Коли побачив літаючу у вільному польоті міль, тільки й сказав: “Метелики...” Хоча його дивувало, що туалету і ванни у квартирі не було, був лише унітаз, що його скромно відгородили від кухні фанерною перегородкою, а спереду шторою, а ванна взагалі була відкрита для очей того, хто сидів на кухні. А взагалі з вигляду Джон був схожий на звичайного вусатого дядька-фермера з якоїсь української провінції, притому дуже простого і веселого. Насправді ж він працював лікарем.
Але незважаючи на те, що й тещі він сподобався, й до Ірини ставився дуже романтично, вона не захотіла їхати до нього в Америку. Він же погоджувався навіть на не дуже комфортне для американця життя у Львові, де планував відкрити клініку. Проте його освідчення залишилось без відповіді. Через деякий час Джон поїхав додому, проте не забув про свою кохану, дзвонив.
Тим часом у Ярини сталась нова біда: важко захворіла дитина. Лікарі поставили страшний діагноз: рак крові. У всіх храмах ставила свічки Ярина, молилась і плакала разом з матір’ю. Потрібно було шукати дорогі ліки, найкращих спеціалістів. Джон не залишив їх без допомоги, в тому числі й матеріальної. Зрештою, після всіх страждань, курсу хіміотерапії, що знівечив волосся маленької життєрадісної дівчинки, хвороба все-таки відступила. Але розбите сімейним нещастям серце Ярини, чоловік якої так і не полишив чарки, залишалось холодним до вірного друга американця. Вона прийняла інше рішення: взяла дитину і виїхала в сонячну Іспанію. Згодом надсилала матері свої усміхнені фото, зроблені на красиво прибраних далеких іспанських вулицях. Хоч нелегко довелось Ярині, працювала на різних роботах, проте згодом, коли приїздила до Львова, уже не розуміла, як там можна жити. Зараз Оля перетворилась на справжню принцесу і навіть зібралась заміж за якогось молодого іспанця. Не знаю, чи забув Джон про свою львівську любов, чи має ще якісь надії. А колишній чоловік Ярини потрапив згодом до в’язниці, і коли вийшов, приносив ще чимало клопотів тещі, яка навіть врятувала його від самогубства.
Може, далека країна подарує колись Ярині вистраждане жіноче щастя.
P.S. Імена героїв змінено.
Наталія АНДРІЮК,
Радивилів.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору