Не виходьте заміж без любові

Одразу було ніби й нічого, але потім чомусь усе мені стало не так — і заробляє мало, й одягається несучасно. Поводилась із чоловіком грубо, розуміла, що так не можна, але не могла зупинитись — ніби чорт вселився. На той час уже була вагітна, він усе вибачав, я просила вибачення. Не знаю, що зі мною коїлось.

З часом стосунки наші налагодились, проте згодом чоловік почав усе частіше відлучатись, затримуватись на роботі, їздити у довгі відрядження. Обманював мене, а я вірила, бо думала, що дуже мене любить і зраджувати просто не може.

Аж через два роки, дізналась, що ще тоді у нього з’явилася інша. Спочатку хотіла влаштувати скандал, вигнати, розлучитись, але дійсність протверезила. Одна з дитиною я просто не виживу, а чоловік матеріально забезпечує, та й допомагає в усьому. А от у ліжку в нас немає нічого. Куди подівся мій колишній гонор. Стала тихою, замкнутою, сумною. А ті, хто про все знав, дивувалися, як це я на все стала погоджуватись. Я, звичайно, не королева краси, але увагою чоловіків не обділена, тому теж могла б благовірному віддячувати зрадами наліво і направо, але душа до цього не лежить.

Знаю, що сама винна у тому, що сім’я тріснула, та від цього не легше. Найбільше хвилювалася за сина, бо, може, доведеться йому колись чужого чоловіка татом називати, або й взагалі не буде кого.

Та, з якою мій чоловік постійно зустрічається, кажуть, ловить кожне його слово і в усьому завжди старається вгодити. Вона значно старша за мене, тож досвід має, до того ж, попеклась на своєму колишньому чоловікові-п’яниці. Мій її, напевне, любить. Він не розлучається зі мною, але готовий зробити це у будь-який час, якщо я погоджусь, а я не погоджуюсь заради нашого хлопчика. Бачили б ви, як дитина кидається до нього, як тулиться, а в мене щодня тільки серце кров’ю обливається.

Звичайно, можна жити і так, як я зараз живу, завівши коханця. Чоловік би одягав та годував, а коханець — любив, дарував увагу та ласку. Але нині такі коханці… А я справжнього кохання хочу! “Така жінка створена не для роботи, а для кохання” — це наче про мене. От тільки, де знайти такого мужчину, щоб і квіти оберемками носив, і слова красиві щиро говорив, та ще й проблеми життєві вирішувати допомагав? Таких, напевно, у нас взагалі нема. І тому я просто не знаю, як жити далі, хоч мені тільки 28 років. А найбільше останнім часом задумуюсь над початком свого сімейного життя. І навіщо люди тільки одружуються без любові? Щоб потім розлучатись, калічачи долі і свої, і чиїсь, а головне — ні в чому не винних дітей. Якщо ці мої рядки читають ще незаміжні дівчата, то хочу застерегти їх від страшної помилки. Дівчатка, нізащо не виходьте заміж без любові! Бо тільки заплутаєтесь потім і зіпсуєте життя і собі, і всім. Сама я зараз наче пливу за течією — куди винесе.

Тамара С

Костопіль