НАЙМОЛОДШОМУ МАРАФОНЦЮ – ЧОТИРИ РОКИ

Нещодавно відбувся дитячо-юнацький надмарафон “Слов’янське кільце – Діти проти наркотиків”, який здійснили любителі бігу трьох країн – Росії, України, Білорусі. Юні учасники команди домовилися публічно і демонстративно висловлювати своє негативне ставлення до наркотиків та трагічних наслідків їх уживання.
Протягом 2000-2002 років учасники Міжнародної громадської організації “Асоціація Міжнародний надмарафон”, очолюваної Президентом – Послом Миру Едуардом Яковлєвим, провели три дитячо-юнацьких марафони вздовж Золотого кільця Росії. Враховуючи чималий інтерес, викликаний попередніми трьома акціями, цього разу організатори надмарафону вирішили розширити маршрут, поєднавши “Слов’янським кільцем” столиці трьох слов’янських держав: Москву, Мінськ, Київ.
Втілювати цей проект у життя розпочали ще минулого року. Добігли майже до Смоленська, але з певних причин змушені були припинити марафонський забіг. Цього року стартували з того місця, на якому зупинилися: від центральної площі міста Сафоново, що знаходиться на відстані 307 км від столиці Москви. Символічний старт відбувся 13 червня на Поклонній горі (Москва), а 14 червня стартували із Сафоново. Команда марафонців складалася з 15 дорослих і 21 дитини з Білорусі, Росії, України. Наймолодшому марафонцю Арсенію Яковлєву виповнилося всього чотири роки, найстаршими серед юних учасників були близнюки Женя й Саша Пахолкіни 1988 року народження. Україну представляли троє юних бігунів: дев’ятирічний Ярослав Шибунька, дванадцятирічна Віра Морозова, шістнадцятирічна Оксана Омельчук та їхній тренер-наставник Олександр Харват.
Усі діти бігли по черзі, у денний час, кожен – не менше, ніж 3 км без зупинки. Протягом дня долали сумарну відстань від 100 до 140 км. Найбільша денна дистанція склала 160 км. Відрізок шляху ділили майже навпіл. Молодша група пробігала трішки коротшу частину.
Вранці – старт, увечері – фініш. Ночували переважно, у спортивних залах, спали на матах. Діти були раді такій ночівлі: бігали, стрибали, лазили по канатах. Кожен мав із собою таку екіпіровку: спальник і кружку, ложку, миску. Якщо стартували о восьмій, вставати доводилося о шостій, щоб устигнути помитися, приготувати їжу та поснідати. Обідали на природі: на березі, в лісі. Готували їжу самі на вогнищі. Крім того, мали із собою газову плитку, балончик із природним газом. Як правило, прибігали до міста ночівлі о восьмій-дев’ятій, навіть інколи – о десятій вечора. На маршруті, там, де дозволяв час, наприклад, у Смоленську, Мінську, Києві, Чернігові, – марафонців водили на екскурсії по місту, пам’ятними місцями.
У Мінську спортсменів дуже привітно зустріли керівники Міністерства спорту Білорусі, провідні працівники МВС. Представники “бацьки” Лукашенка переказали від нього побажання успішного досягнення мети і щасливого завершення надмарафону. Наступного дня команду повезли до спортивно-оздоровчого табору поблизу Мінська, де наші юні спортсмени взяли участь у відкритій дитячій Спартакіаді і були нагороджені призами й почесними грамотами.
У Чернігові марафонців зустрічали працівники відділу міліції у справах неповнолітніх. Стартували з центру Чернігова – Красної площі – і 22 червня о восьмій вечора марафонці досягли кінцевого пункту призначення – столиці України. Пробігли мостом через Дніпро, перетнули Поштову площу й завершили надмарафон фінішем біля арки Возз’єднання. Загальна довжина маршруту надмарафону склала 1288 км. Відстань, яку подолали юні марафонці “власноніж”, – 986 км.
Діти запевняють, що зовсім не втомилися, хоча кожен з юних учасників пробіг чималу відстань упродовж марафону. Ярослав за вісім бігових днів подолав 75 км, Віра – 65, а Оксана встановила рекорд, пробігши 111 км. Абсолютним чемпіоном надмарафону став шістнадцятирічний москвич Михайло Сєлєзнєв, сума пробігу якого склала 165 км.
– Найважче було бігти загазованим вулицями міст, – ділиться своїми враженнями Оксана Омельчук. – Найприємнішими й найлегшими для бігу виявились кілометри лісових доріг.
Любов АНТОНЮК,
Рівне.